На глибині понад 3 км: амфіподи використовують морських павуків як транспорт

Спостереження зробили з борту дистанційно керованого апарата SuBastian. Перший випадок стався 24 листопада 2024 року біля узбережжя Чилі на глибині 3155 метрів: на ногах гігантського морського павука Colossendeis colossea трималися три амфіподи виду Mesopleustes abyssorum. Двоє більших розташувалися ближче до передньої частини тіла, а менша самиця — далі на одній із ходильних ніг.

За чотири дні, приблизно за 225 кілометрів від першого місця, дослідники побачили майже ту саму картину: на глибині 2698 метрів двоє амфіподів трималися за іншого морського павука. Ракоподібні обхоплювали його кінцівки довгими кігтеподібними структурами й не відпускали навіть після того, як тварин підняли на поверхню. Результати опублікували в журналі Ecology.

Mesopleustes abyssorum — дрібні ракоподібні, яких знаходили на глибинах від 690 до 3500 метрів у Тихому, Атлантичному, Індійському та Південному океанах. Вони погано плавають і не мають планктонної личинкової стадії, яка допомагала б переноситися течіями, тож їхнє широке поширення довго залишалося загадкою. Науковці припускають, що амфіподи використовують інших тварин як «підводні автобуси» — такий спосіб пересування називають форезією.

Морські павуки — це не павуки у звичному розумінні, а пікногоніди: морські членистоногі з непропорційно довгими ногами й маленьким тілом. У деяких видів внутрішні органи частково заходять у кінцівки, а великі представники здатні плавати й використовувати течії, щоб долати значні відстані. Для амфіпода, який сам пересувається неефективно, такий «транспорт» може бути суттєвою перевагою.

Дослідники не виключають, що користь від сусідства ширша. Під час обох спостережень двоє більших амфіподів виявилися дорослими самцем і самицею, а третя тварина з першого занурення була самицею з яйцями. Тож морський павук міг бути для них не лише транспортом, а й своєрідним мобільним місцем зустрічі: на великих глибинах, у темряві, за низьких температур і високого тиску знайти партнера непросто.

Зв’язок між цими видами наука фіксувала й раніше. Ще 1927 року дослідники повідомляли про Mesopleustes abyssorum, який тримався за ноги представника роду Colossendeis, але фотодоказів тоді не було і спостереження майже не привернуло уваги.

Водночас остаточні висновки робити зарано. Двох спостережень недостатньо, щоб довести, що амфіподи навмисно шукають морських павуків або використовують їх як постійний транспорт. Не виключено, що ракоподібні просто чіпляються за зручну поверхню, коли мають таку можливість. Чи стоїть за цим продумана стратегія виживання, мають показати подальші дослідження.