В Австралії вперше поховали людину в труні з грибного міцелію

Труну для неї створив нідерландський стартап Loop Biotech. Її не збирають із дощок, а вирощують за тиждень у спеціальній кліматичній камері: каркас формують із конопляного волокна та міцелію — підземної кореневої системи грибів. Готовий виріб важить близько 30 кілограмів, а зсередини його вистеляють м'яким мохом.

Чоловік Керолін, Дональд, розповів, що такий спосіб прощання цілком відповідав її життєвим цінностям. Дружина все життя допомагала іншим і хотіла навіть після смерті віддати борг природі.

Різниця з традиційним похованням суттєва. Звичайна дерев'яна труна може розкладатися в землі до 50 років, тоді як грибна капсула розчиняється в ґрунті за 45 днів. Разом із тілом вона запускає процес компостування, збагачуючи землю поживними речовинами та мінералами.

Засновник Loop Biotech Боб Хендрікс зазначив, що в країнах Європи та в США такі поховання вже обрали тисячі людей. За його словами, людині варто просто повертатися до природи й дозволяти природним циклам робити свою справу — так, як це відбувається з тваринами в дикому лісі.

Культурна антропологиня з Мельбурнського університету докторка Ханна Гулд пов'язує цей вибір зі зростанням інтересу до так званої екосмерті. Нині близько 70% австралійців обирають традиційну кремацію, проте одне спалення викидає в атмосферу еквівалент 125 кілограмів вуглекислого газу. Зелені поховання в грибних або картонних саркофагах разом із водною кремацією майже не залишають шкідливих викидів.

Що це означає для родин, які думають про екологічне прощання? По-перше, така труна не потребує бальзамування тіла та металевих елементів — усе, що потрапляє в землю, розкладається природним шляхом. По-друге, вибір варто обговорювати заздалегідь: не всі цвинтарі та ритуальні служби мають досвід із міцелієвими капсулами, тож уточнюйте правила конкретного кладовища. По-третє, варто зважити місцеві норми: в Австралії перший такий випадок став можливим лише зараз, і в інших країнах процедура теж може вимагати додаткових погоджень.

Зелені поховання поки що залишаються нішевою практикою, але інтерес до них зростає. Для багатьох родин це спосіб попрощатися так, щоб пам'ять про людину жила не в кам'яному надгробку, а в землі, якій вона допомогла відновитися.