Експерт пояснив, чому Захід не має достатньо боєприпасів

Позаштатний старший науковий співробітник Інституту Хадсона Джан Касапоглу вважає, що причини нинішньої нестачі озброєнь слід шукати не в останніх роках, а в стратегічних рішеннях, ухвалених після завершення холодної війни. Сучасні війни, за його словами, поглинають високоточні боєприпаси швидше, ніж демократичні країни встигають їх виробляти.

«Захід зіткнувся з нестачею ракет і перехоплювачів не тому, що вів надто багато воєн. Він зіткнувся з нею тому, що протягом трьох десятиліть планував так, ніби велика війна стала неможливою», – зазначає Касапоглу.

Поширену думку про те, що спорожнілі арсенали США є прямим наслідком конфліктів в Україні та на Близькому Сході, експерт називає неточною. На його переконання, ці конфлікти радше оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників.

«Нині часто можна почути думку, що спорожнілі арсенали американських збройних сил — це наслідок конфліктів в Україні та на Близькому Сході. Однак точніше було б сказати, що ці конфлікти оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників. Тому покладати провину на сучасні військові операції США чи Європи — це все одно що плутати дим із вогнем, перетворюючи аргумент на користь посилення стримування на аргумент на користь стратегічного відступу», – переконаний Касапоглу.

Він посилається на дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS). Згідно з ним, передача озброєнь Україні була лише частковим чинником скорочення американських запасів, важливих для можливих конфліктів на Близькому Сході та в західній частині Тихого океану. Із 102 категорій обладнання, переданого Україні, суттєвий збіг із відповідними потребами мали лише чотири: Patriot, ATACMS, HARM і Stinger.

«Війни на пострадянському просторі та Близькому Сході спричинили реальні витрати, але не вони створили систему, яка виявилася нездатною їх витримати», – наголошує автор статті.

Коріння проблеми експерт вбачає у підходах, закладених у документах після холодної війни. В Основоположному акті НАТО – Росія 1997 року сторони заявляли, що більше не вважають одна одну противниками. А Європейська стратегія безпеки 2003 року оцінювала масштабну агресію проти держави-члена як малоймовірну.

Такі припущення, за словами Касапоглу, згодом прямо вплинули на структуру збройних сил, оборонні закупівлі та промислову політику. Як приклад він наводить британський Стратегічний огляд оборони і безпеки 2010 року: він передбачав скорочення парку основних бойових танків Challenger 2 приблизно на 40%, а важкої артилерії – приблизно на 35%.

Раніше представники Пентагону визнали, що протягом перших кількох місяців операції Epic Fury США випустили по цілях в Ірані стільки боєприпасів, що це призвело до дефіциту стратегічних запасів і виявило проблеми в промисловій базі.

Підсумок для читачів простий: нинішня нестача озброєнь — це результат довготривалих рішень, а не окремих останніх подій. Для України це означає, що постачання зброї залежать від того, наскільки швидко партнери здатні відновлювати власне виробництво, а не лише від наявності політичної волі.