Хто насправді обробляє українську землю: не лише агрохолдинги

Коли йдеться про українське сільське господарство, зазвичай згадують великі компанії з десятками тисяч гектарів. Через це складається враження, ніби саме вони тримають більшість землі. Насправді структура агросектору значно різноманітніша: поряд із холдингами працюють тисячі малих і середніх підприємств та мільйони господарств населення.

У 2025 році сільськогосподарські підприємства засіяли однорічними та дворічними культурами 17,1 млн га. Це більше, ніж загальна площа сільгоспземель, що використовуються в Німеччині, Польщі чи Італії. Серед найбільших аграрних країн ЄС більші площі мають лише Іспанія (24,9 млн га) та Франція (28,7 млн га).

Ще 6,3 млн га, або 27% усієї посівної площі, у 2025 році обробляли господарства населення. Разом це дає 23,4 млн га земель в обробітку.

Часто вважають, що підприємства вирощують переважно зернові та олійні, а господарства населення — овочі. Це лише частково так. Господарства населення справді обробляють 92% площ під овочами відкритого ґрунту та 89% під баштанними культурами, а також 71% площ плодово-ягідних насаджень, виноградників і горіхових садів.

Водночас їхня частка помітна і в інших сегментах: 10% посівних площ олійних та 28% площ зернових і зернобобових. Фактично майже кожен третій гектар зернових в Україні вирощують господарства населення. Частину врожаю вони продають на ринку, зокрема через елеватори, тож долучаються і до експортного потенціалу країни. За визначених законодавством умов такі господарства можуть реєструватися в Державному аграрному реєстрі та користуватися державними й донорськими програмами підтримки.

Неоднорідні й самі підприємства. Три чверті з них мають до 500 га землі та обробляють майже 11% усіх сільгоспземель в обробітку. Підприємства із земельним банком від 500 до 1000 га сукупно обробляють ще 8,7%.

Найбільша частка земель припадає не на найбільших гравців, а на підприємства із земельним банком від 1 до 5 тис. га — 8,5 млн га, або 35,5% усієї площі в обробітку. На підприємства понад 5 тис. га припадає 4,6 млн га, або 19%. Водночас розмір земельного банку сам собою не робить підприємство великим: за українським та європейським законодавством враховують також балансову вартість активів, виторг і кількість працівників. Тому частка саме великих гравців, яких зазвичай називають агрохолдингами, ще менша.

Про рівень концентрації свідчать і економічні показники. Індекс CR4, що показує сукупну частку чотирьох найбільших учасників ринку, в Україні становить трохи більше ніж 5% від загальної площі земель в обробітку. Це не дає підстав говорити про зосередження більшості сільгоспземель у кількох компаній.

Інший показник — індекс Джині, який оцінює нерівномірність розподілу земель. Нуль означає абсолютну рівність, 100 — максимальну концентрацію. Для України він становить 74. Це вище, ніж у Німеччині (46) та Польщі (54), але нижче, ніж у Чехії (77), Словаччині (88), Угорщині (90) та Болгарії (92). Тобто за рівнем концентрації земель українська структура загалом співставна з моделями країн регіону.

Що з цього практичного для тих, хто працює на землі або планує це робити. Для виробників із земельним банком до 500 га діє Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Він допомагає отримати фінансування тим, кому бракує застави, та може гарантувати до 80% кредитних зобов’язань — як за інвестиційними кредитами, так і за фінансуванням обігових коштів. Це відкриває малим виробникам доступ до довгострокового фінансування, інвестицій у виробництво й поступового зростання.

Підсумок: українське агро — це мільйони господарств населення, тисячі фермерів, малі й середні підприємства та великі компанії. Кожен має свою роль, масштаб і спеціалізацію, і саме така різноманітність є однією із сильних сторін галузі. Завдання держави — створити умови, за яких виробники різного масштабу можуть працювати, інвестувати та розвиватися, особливо малі господарства, для яких доступ до фінансування традиційно складніший.