Астероїд із трьома лопатями: що відомо про незвичну Нісу

Нове дослідження астероїда 44 Ніса принесло несподівані результати: замість звичної форми з двома лопатями, як у більшості подібних тіл, вчені побачили три. Це перший відомий випадок такої конфігурації серед астероїдів, і він ставить перед наукою нові питання.

Нісу відкрили ще 1857 року, але тривалий час вона залишалася лише тьмяною цяткою світла навіть для телескопа Габбл. Лише нещодавні спостереження з Великого бінокулярного телескопа в Аризоні та Дуже великого телескопа в Чилі дозволили розгледіти деталі. Для цього знадобилися прилади високої контрастності, адаптивна оптика та спеціальні методи обробки зображень, щоб прибрати світлове гало.

За словами керівниці дослідження Кейт Мінкер з обсерваторії Лоуелл, найімовірніше пояснення — це або три брили, що злиплися під дією гравітації, або надзвичайно неправильна суцільна маса, аналогів якій раніше не спостерігали. На поверхні астероїда, ширина якого сягає близько 75 кілометрів, помітні дві западини, які дослідники вважають «перешийками» між частинами. Також на знімках видно супутник діаметром лише кілометр, що обертається на відстані щонайменше 170 кілометрів. Йому дали попередню назву S/2026 (44) 1.

Походження такої форми поки що невідоме. Науковці розглядають дві версії: або три брили злетілися разом і тримаються завдяки взаємному тяжінню, або Ніса пережила зіткнення з набагато більшим тілом, яке деформувало її поверхню. Проте зазвичай такі удари розкидають навколо родину уламків, а поруч із Нісою, окрім супутника, нічого подібного не знайшли.

Ніса цікава не лише своєю формою. Її поверхня багата на мінерал ентстатит, тому вона відбиває світло сильніше за більшість аналогічних об'єктів. Такі тіла, ймовірно, формувалися ближче до Сонця й можуть бути будівельними блоками внутрішніх планет. Якщо це підтвердиться, Ніса зможе розповісти про умови, що панували в Сонячній системі 4,5 мільярда років тому.