Ведмеді й пуми бояться людей: що кажуть нові дослідження

Коли йдеться про безпеку в дикій природі, зазвичай радять бути обережними з великими хижаками. Проте свіжі дослідження, опубліковані в Current Biology, свідчать: ведмеді та пуми самі докладають чимало зусиль, аби не зустрічатися з людьми.

Напади цих тварин на людей у Північній Америці трапляються рідко. За даними вчених, гризлі щороку атакують у середньому 11,4 людини, пуми — 4–6 разів. Для порівняння: блискавка у США та Канаді щороку вражає близько 580 людей. Тож реальна небезпека від хижаків значно менша, ніж видається з новин чи кіно.

Одне з досліджень провів біолог Філіп Менлік із Лісової служби Мінсільгоспу США. Його команда спостерігала за чорними та бурими ведмедями на південному сході Аляски біля струмків, де нереститься лосось. Дослідники встановили камери з датчиками руху: коли тварина наближалася, система програвала один із звуків — крики мартинів, шум позашляховика або людські голоси.

Результати вражають: почувши транспорт, ведмеді тікали вдвічі частіше, ніж коли чули птахів. А людські голоси змушували їх залишати місце майже вдесятеро частіше. Це важливо не лише для розуміння поведінки тварин. Ведмеді, ловлячи лосося, часто відносять здобич у ліс, де рештки риби удобрюють ґрунт. Якщо страх перед людьми змушує їх уникати струмків, це може змінити природний рух поживних речовин.

Друге дослідження очолив еколог Джон Морган із Каліфорнійського університету в Санта-Крузі. Науковці проаналізували шість років GPS-даних від 36 диких пум у горах Санта-Круз та зіставили їх із даними фітнес-додатка Strava, який фіксував активність людей на стежках. Виявилося: пуми не просто тікали при зустрічі, а заздалегідь уникали місць і часів найвищої людської активності.

Еколог Єльського університету Освальд Шмітц, коментуючи обидві роботи, наголошує: люди мають усвідомлювати, що формують «ландшафт страху» для хижаків. Якщо пуми намагаються обходити людні місця, важливо не заганяти їх у безвихідь. Якщо ведмеді уникають людських голосів, варто пам'ятати: наша присутність змінює не лише їхню поведінку, а й природні процеси.

Висновок простий: у лісах і горах Північної Америки найбільшим хижаком для ведмедів і пум часто є саме людина. Зважаючи на це, можна перейти від конфлікту до співіснування — і це знання варто враховувати всім, хто вирушає в дику природу.