Вчені відтворили хронологію виверження Єлловстоуна: що це означає для звичайних людей

Єлловстоунська кальдера, яку часто називають «вулканом Судного дня», залишається одним із найбільших і найуважніше досліджуваних вулканічних регіонів планети. Під національним парком залягає резервуар частково розплавленої породи, тут щороку реєструють тисячі землетрусів і коливання гідротермальної активності. За словами науковців, переважна більшість цих явищ — нормальний фон, який не вказує на близьке виверження.

У новій роботі професор Ілан Келман з Університетського коледжу Лондона та доцент Метью Блекетт з Університету Ковентрі змоделювали хронологію можливого виверження. Йдеться про теоретичний сценарій, а не про передбачення дати.

За сценарієм, за два місяці до катастрофи датчики фіксують різкі сплески, які порушують звичні хвилеподібні лінії сейсмічної активності. За місяць рой землетрусів зміщується вгору з глибин, і ймовірність події протягом трьох місяців зростає з 6–9% до 21–27%. За три тижні активність різко посилюється, а гейзери починають працювати непередбачувано.

За два тижні ймовірність катастрофи в найближчі три тижні, за моделлю, сягає 85–92%, рівень загрози підвищують до стадії «спостереження» та оголошують евакуацію в радіусі 100 кілометрів за межами парку.

У момент виверження з нових тріщин піднімаються хмари пари, а перегріта магма викидає вгору пару, бруд і уламки порід. За кілька годин магма з температурою 650–800 °C проривається крізь розтріскану поверхню, а стовп виверження сягає 50 кілометрів. Попіл розлітається на сотні кілометрів, а за добу вітри розносять його на тисячі.

Далі, за описом, розжарені потоки газу, попелу та уламків поширюються на десятки кілометрів. Через три дні значна частина Північної Америки занурюється в темряву, а на інших континентах спостерігають яскраві червоно-помаранчеві світанки й заходи сонця. Через тиждень виникають збої в електромережах, системах водопостачання й очищення стічних вод, опаленні, на заправках, у мобільному зв’язку та інтернеті, а ланцюги поставок починають руйнуватися.

Через два тижні, за моделлю, криза перетворюється на боротьбу за виживання: попіл блокує дороги, перевантажує дренаж і пошкоджує дахи, аеропорти Північної Америки закриті або працюють із перебоями, гинуть худоба й посіви. Через чотири місяці масовими стають подразнення очей і біль у горлі, а транспортні та аграрні втрати провокують банківську й страхову кризи. Через десять років люди, за сценарієм, адаптуються до переважно аграрного життя, а кількість передчасних смертей може сягнути від 0,7 до 1,3 мільярда осіб.

Що з цього варто винести батькам і студентам? Передусім це наукова вправа, яка показує, як поводиться складна система, а не привід для паніки. Для тих, хто цікавиться науками про Землю, такий матеріал — гарний приклад того, як моделюють ризики та як відрізняти фонову активність від справжніх передвісників. І головне: у джерелі немає жодних даних про те, що вивернення наближається в реальності.