Віспа в Америці: знайдено перші генетичні докази

·310 слівредакція
Освіта

Дослідники з Ірландії та Чилі вперше виявили ДНК вірусу віспи на муміфікованих останках людей, які померли на півночі Чилі між 1492 і 1631 роками. Це підтверджує, що хворобу завезли європейці.

Науковці з Ірландії та Чилі отримали перші прямі генетичні підтвердження того, що віспа, яку привезли колонізатори, спричинила масову загибель корінного населення Америки. Знахідка стала можливою завдяки аналізу ДНК вірусу, виявленого на двох природно муміфікованих тілах, знайдених на півночі Чилі.

Останки належать людям, які, ймовірно, померли між 1492 та 1631 роками. Геноми вірусу з обох зразків виявилися майже ідентичними. Це свідчить про те, що обидві особи заразилися одночасно, а саме захворювання з'явилося в Південній Америці невдовзі після прибуття європейців.

Особливість цього відкриття в тому, що стародавні генетичні матеріали патогенів дуже складно знайти на рештках людей через їхню низьку концентрацію та пошкодження з часом. Біолог-антрополог Констанца де ла Фуенте Кастро з Університету Чилі пояснила, що це стосується не лише віспи, а й інших стародавніх мікроорганізмів: "Це впливає на нашу здатність її відновити, але також ускладнює її аналіз".

Виявлений штам вірусу отримав назву CAM9. Він зник задовго до повного викорінення віспи, але коли дослідники побудували еволюційне дерево вірусу, CAM9 зайняв проміжне місце між середньовічними європейськими штамами та сучасними варіантами. Геномік Шігекі Накагоме з Трініті-коледжу в Дубліні зазначив, що ці геноми є "своєрідним знімком еволюції вірусу" і допомагають зрозуміти, які зміни відбулися до появи віспи в Америці, а які — пізніше, зокрема ті, що призвели до лінії, предкової для всіх штамів XX століття.

Аналіз також показав, що еволюція вірусу в Америці сповільнилася приблизно через 200 років після появи, але знову прискорилася в XIX столітті. Дослідники пов'язують це з масштабними кампаніями вакцинації, які могли впливати на розвиток патогена.

Для батьків і студентів це відкриття важливе тим, що воно ілюструє, як сучасні генетичні методи допомагають переписувати історію хвороб. Такі дослідження не лише пояснюють минуле, а й дають змогу краще розуміти механізми еволюції вірусів, що має значення для підготовки до майбутніх епідемій.

Читайте також