Як пережити загибель Сонця: вчені запропонували план порятунку
Дослідники змоделювали кілька інженерних проєктів, які можуть допомогти людству дожити до згасання зірок у Всесвіті. За їхніми розрахунками, це реально, якщо встигнути втілити плани до того, як Земля стане непридатною для життя.
Сонце не вічне, і через приблизно 5 мільярдів років воно перетвориться на червоного гіганта, розшириться і поглине Землю. Після цього наша зірка стане тьмяним білим карликом. Але ще раніше, через 1,8 мільярда років, через спеку випаруються океани та зникне атмосфера. А через сто трильйонів років у Всесвіті перестануть утворюватися нові зірки, а наявні почнуть згасати, занурюючи все в темряву й холод.
Автори дослідження, опублікованого на сервері препринтів arXiv, вважають, що людство може не лише пережити смерть Сонця, а й стати свідком кінця Всесвіту. Для цього потрібно створити захисні механізми. Вони наголошують: реалізувати ці проєкти вигідніше, ніж переселятися на іншу планету в іншій зоряній системі, адже міжзоряні відстані потребують колосальних ресурсів та енергії.
Перший крок — захист від зростаючого тепла та випромінювання Сонця. Учені пропонують побудувати гігантський сонцезахисний екран радіусом 350 000 км і розмістити його в точці Лагранжа L1 — зоні гравітаційної рівноваги між Сонцем і Землею. Щоб екран тримався стабільно, знадобиться вуглецевий трос завдовжки 2 мільйони кілометрів із противагою.
Коли Земля втратить частину сонячної енергії, її доведеться замінити. Автори пропонують використовувати термоядерний синтез, видобуваючи паливо в надрах газових гігантів Сонячної системи. Реактори на Юпітері могли б працювати на гелії-4 і водні, а енергію передавати на Землю мікрохвилями.
Але навіть із екраном планета загине, коли Сонце стане червоним гігантом. Тому її потрібно перемістити. Найпростіший спосіб — змінювати орбіти астероїдів і наближати їх до Землі, щоб вони передавали їй орбітальну енергію. Альтернатива — постійно направляти пучок частинок у космос, що повільно зрушить орбіту Землі протягом 100 мільйонів років.
«Якби такі захисні механізми були впроваджені та підтримувалися, життя на Землі могло б існувати у звичайному режимі протягом 100 трильйонів років», — зазначають учені. Тож люди могли б побачити, як у Всесвіті поступово згасають зірки.
Читайте також
