Не "костилі" і не "коляска": як правильно називати засоби опори українською

Багато українців досі використовують русизми, коли йдеться про реабілітаційні засоби чи технічні пристрої. Кандидатка філологічних наук, викладачка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Олеся Сулима розставила крапки над "і" у цій чутливій темі.

"Ноші", а не "носилки"

Слово "носилки" хоч і трапляється в українській мові, але є локальним і, найімовірніше, походить із російської. За словами мовознавиці, в українській немає таких способів словотворення: від "носилок" не утворюється дієслово, як-от "посилка" — від "посилати". Натомість питомим є слово "ноші". Воно походить від дієслова "носити" і сягає праслов'янської мови. Ноші — це пристрій, який переносять удвох або вчотирьох, і використовують його не лише в медицині, а й на будівництві.

"Крісло колісне", а не "коляска"

Нормативний варіант для позначення засобу пересування людини з інвалідністю — "крісло колісне". Воно утворене за прямою аналогією до крісла: цей пристрій подібний до крісла, просто на колесах. Слово "візочок" можна вживати як синонім, але воно менш точне. Мовознавець Святослав Караванський свого часу наполягав саме на "візочку", пояснюючи це тим, що віз — великий, візок — менший, а візочок — найменший.

"Милиці" та технічний "костиль"

Слово "милиці" — українське, можливо, угро-фінського походження, але з питомим суфіксом "-иц" (як у словах "дівиця", "молодиця"). Раніше милицею називали й дерев'яні пристрої, які чіпляли до ніг.

А от "костиль" — скальковане слово з російським суфіксом "-иль". В українській воно вживається лише як технічний термін: так називають довгий вузький цвях для кріплення шпал або опору в механізмах.

"Ходунки" чи "ходунець"?

Слово "ходунки" — цілком українське, у мові є подібні утворення з суфіксом "-унк": "обладунки", "лаштунки". Однак філологиня радить звернути увагу на варіант "ходунець" — він ближчий до української традиції через продуктивніший суфікс "-ець". До того ж "ходунець" має ширше значення: ним можна називати, зокрема, годинник із маятником.

"Тростина", "ціпок" чи "палиця"?

Слово "тростина" не є русизмом, воно має питомий суфікс "-ин". Спочатку тростина не була опорою — вона підкреслювала статус власника, а ще могла слугувати зброєю. Нині нею доречно називати тонкі палиці для незрячих людей, які обстежують ними дорогу.

Для позначення опори під час ходи краще вживати слово "ціпок" — воно універсальне і нейтральне. Слово "палиця" надто багатозначне, тож може вводити в оману.

Багатство українських слів для опор

В українській мові є чимало питомих слів на позначення опор і засобів пересування: костур, ковінька, патериця, посох. Костур — це палиця з гілки дерева, ширша зверху і вужча донизу. Ковінька — фактично те саме, що ціпок, але зігнута гілка без гачка; колись це слово вживали навіть у лайках. Патериця — виключно релігійний атрибут, який мають право тримати лише найвищі церковні чини. Посох — праслов'янське слово, що означає високу палицю з розсохою нагорі; ним користувалися пастухи, а на заході України такий посох називають ґирлиґою.

Якщо потрібне узагальнювальне слово, філологиня радить обирати "ціпок" — воно нейтральне і зрозуміле. А "милиці" варто лишити для позначення специфічних металевих опор особливої форми.