Урожай є, грошей немає: як аграрії Кіровоградщини переживають падіння експорту

Агровиробники Кіровоградщини намолотили два мільйони 424 тисячі тонн зернових. Для порівняння: на цей самий період 2025 року показник становив два мільйони 260 тисяч тонн. Тобто цьогоріч зібрали на понад 160 тисяч тонн більше. Щороку область виробляє близько 3,5 мільйона тонн зерна, з яких 23% залишають на власні потреби — харчування, посівний матеріал і корми. Решта — це експортний потенціал.

Саме з ним і виникли проблеми. Через обстріли російськими військами портів Одеси судновласники відмовляються туди заходити, і зібране зерно нікуди везти. Загалом експорт української агропродукції впав на 60% порівняно з вереснем минулого року.

«Можна сказати, що наша область експортозалежна. Зараз триває збиральна кампанія пізніх технічних культур і аграрії схвильовані, що поки що не мають можливості продати свій урожай, як це було в попередніх роках. Але з подібною ситуацією наша область і Україна вже стикалися в 2022 році. Тоді Україна знайшла вихід. Ми доказали, що ми можемо. І використовуючи модульні зерносховища, зернорукави зберегли власний ресурс і згодом вийшли на ринки», — розповіла керівниця департаменту агропромислового розвитку Валерія Фурманова.

Що робити аграріям, які не мають обігових грошей

Якщо врожай не продається, підприємствам бракує грошей на техніку, добрива, посівний матеріал і зарплати. У такому разі можна скористатися пільговим кредитуванням за державною програмою «5-7-9%». Держава компенсує частину ринкової ставки, тож підприємець платить лише 5, 7 або 9 відсотків річних. Аграрії можуть залучити до 90 мільйонів гривень на обігові гроші під 10% річних.

«Це механізм, який дозволяє аграріям утримуватися на плаву, поповнювати свої обігові гроші і утримувати своїх працівників. Це дуже важливо, тому що якщо підприємство визнане критично важливим, з метою бронювання своїх працівників вони мають отримувати зарплату не менше 26 тисяч гривень щомісяця. Тому це потребує значного ресурсу», — пояснила Валерія Фурманова.

Крім цього, уряд разом зі Світовим банком розробив програму компенсації витрат на тимчасове зберігання зерна — до 80% вартості зернорукавів. Ще один напрямок — кредитування під заставу зерна: Національний банк оновив регулювання, і чотири з п'яти державних банків підтвердили готовність до такого кредитування.

Чому Дунай не замінить Одесу

Частину агропродукції вивозять через дунайські порти, але повноцінною альтернативою це не є. Трейдер Володимир Кошельник зазначає: за стабільної роботи одеських портів через них щомісяця перевалювали до шести мільйонів тонн зерна, а Дунай нині приймає 600–800 тисяч тонн.

«Можемо говорити про падіння в 10 разів. Це про товар, який цілком завжди йшов на одеські порти, а нині він переадресувався на Дунай. І Дунай переварити ці об'єми ніяк не може», — каже він.

Через зміну співвідношення попиту і пропозиції ринок перетворився з ринку продавця на ринок покупця. Найбільшу вигоду від ситуації отримує логістична ланка, хоча перевізники беруть на себе і ризики через атаки.

«Ринок перевернувся. Раніше був ринок продавця. Що вони хотіли, те вони робили, тому що на одну їхню тонну кукурудзи 10 покупців приходили. А зараз ринок покупця. Чи подобається це мені, ні. Мені той ринок більше підходив, коли були великі об'єми. Але така реальність. Пережили 2022 рік, переживемо і 2026», — додав трейдер.

Соняшник і нішеві культури як вихід

У господарстві Новоархангельської громади, де завершують збирати соняшник, його посіяли на 330 гектарах — стільки ж, як і торік. Керівниця Ольга Голобородько називає цю культуру стратегічною: витрат менше, ніж на зернові, а рентабельність вища. Щоправда, ціна теж впала: півтора місяця тому за тонну пропонували 33 тисячі гривень, нині — 20 тисяч.

«Це дійсно наше рятувальне коло. І соняшник завжди був, що і цінова політика висока. На сьогоднішній день треба за одну тонну соняшника віддати чотири тонни пшениці», — каже вона.

Пшеницю в господарстві поки притримують, чекаючи на вищу ціну: трейдери дають 5,5 тисячі гривень за тонну, тоді як торік така сама пшениця коштувала 9,6–9,8 тисячі. Через це виникають труднощі з виплатою орендної плати за землю.

«Ми стикнулися з такою проблемою, не тільки я одна, а й всі наші колеги, що, маючи врожай, ми не маємо обігових грошей. Дякуючи нашим орендарям, які доручили нам землю, що поки люди просто з розумінням ставляться, і не потребують, щоб за один день їм виплатили орендну плату, бо тоді не знаю, що робити», — розповіла Ольга Голобородько.

Ще один напрямок — нішеві культури: просо, коріандр, сочевиця, гірчиця. Цьогоріч у господарстві посіяли 30 гектарів проса і отримали 47 центнерів з гектара. Четвертий рік вирощують червону сочевицю. А ще — насіння першої репродукції для інших підприємств.

«Один з виходів до ситуації — це насіння, за рахунок якого ми можемо протриматися, поки низькі ціни. Ми вирощуємо першої репродукції насіння і реалізовуємо для інших господарств, так само для себе заготовляємо», — зазначив заступник керівника господарства Ярослав Голобородько.

Підсумок

Попри складну ситуацію, експорт потроху відновлюється. За даними аналітика Українського клубу аграрного бізнесу Максима Гопки, у перші десять днів вересня Україна експортувала майже 700 тисяч тонн зернових і олійних культур — на 84% більше, ніж за такий самий період серпня. У жовтні очікують зростання до 2,3 мільйона тонн. Водночас аналітик прогнозує скорочення валютних надходжень в Україну на 40% порівняно з минулим роком. Тож аграріям варто заздалегідь прорахувати, які з доступних програм підтримки — пільгові кредити, компенсація за зберігання чи кредитування під заставу зерна — підходять саме їхньому господарству.