Тигрових котів виявилося п'ять видів: як учені розплутали стару плутанину

Йдеться про невеликих плямистих хижаків, що живуть у лісах Центральної та Південної Америки. Один із них — Leopardus tilcayo з Болівії — став першим новим видом сучасних котячих, який офіційно описали за понад сто років.

Історія цього відкриття почалася далеко від лабораторії. У 2016 році житель Болівії знайшов маленьке кошеня біля лісу й забрав додому, вважаючи його звичайною домашньою кішкою. Приблизно за рік з'ясувалося, що тварина дика, і її передали до центру порятунку диких тварин Senda Verde. Там на неї звернула увагу біологиня та дослідниця Паола Ногалес-Аскаррунс: у кішки була маленька мордочка, короткі округлі вуха, довгі вуса та великі плями, схожі на леопардові розетки.

Спершу дослідниця припустила, що це вже відомий Leopardus tigrinus. Однак розетки на шерсті болівійської тварини виявилися значно більшими, ніж у представників цього виду з сусідньої Бразилії. Саме ця розбіжність і дала поштовх подальшим дослідженням.

Паралельно розгорталася друга історія — в Еквадорі. 22 червня 2010 року фахівець із охорони дикої природи Тадеу де Олівейра отримав листа від дослідниці Ребекки Цуг, яка працювала з очковими ведмедями. Вона надіслала знімки з фотопасток, на яких була невелика плямиста кішка з довгим хвостом, помітно відмінна від відомих науці тигрових котів.

Щоб підтвердити, що це окремий вид, довелося переглянути великий обсяг старих матеріалів. У 2024 році понад 40 науковців об'єднали зусилля: вони опрацювали близько 1400 музейних записів, фотографії з фотопасток і генетичний матеріал. Так з'ясувалося, що ця кішка є окремою еволюційною лінією — її назвали хмарним тигровим котом, Leopardus pardinoides.

Чому плутанина тривала так довго? Тигрові коти невеликі, ведуть переважно потайний спосіб життя і живуть у лісах, де спостерігати за ними вкрай складно. До того ж різні види дуже схожі зовні, тож тварин із різних регіонів десятиліттями могли вважати представниками одного виду. Часто для цього використовували музейні зразки, за якими не завжди видно всі відмінності між популяціями. Змінили ситуацію фотопастки, які дали тисячі знімків живих тварин у природі, а остаточні відповіді у багатьох випадках дала генетика.

Для болівійського Leopardus tilcayo дослідники порівняли повні геноми 38 представників роду Leopardus. Аналіз засвідчив, що це не просто незвичайний представник відомого виду, а окрема еволюційна лінія, яка відокремилася від інших тигрових котів приблизно 1,4 мільйона років тому. Крім того, у хмарного тигрового кота виявили анатомічну особливість: лише одна пара сосків, тоді як у двох інших видів тигрових котів їх по дві.

Що це означає на практиці? Насамперед змінилося саме уявлення про групу: те, що раніше розглядали як один або кілька видів, тепер поділяють на п'ять окремих. Для природоохоронців це важливо, адже кожен вид має власний ареал і власні потреби в захисті — а отже, і плани збереження доведеться будувати окремо для кожного.

Для студентів біологічних спеціальностей це ще один наочний приклад того, як працює сучасна систематика: старі музейні колекції, польові спостереження й генетичні методи лише разом дають повну картину. А для батьків, чиї діти мріють про біологію, — гарна ілюстрація, що наукові відкриття часом починаються з випадкової знахідки, як-от кошеня біля лісу.