Бінтуронг: звір, що пахне попкорном і має п'яту кінцівку

Тварина, яку в інтернеті часто порівнюють з єнотом без маски або персонажем із фентезі, насправді не має стосунку ні до ведмедів, ні до котів. Бінтуронг — єдиний представник свого роду, і його унікальні риси роблять його справжньою природною дивиною.

Одна з найцікавіших особливостей — статевий диморфізм: самки значно більші за самців. У середньому вони важать близько 22 кг, тоді як самці — лише 9 кг. Таке явище рідкісне, але трапляється й у інших видів, зокрема вусатих китів, плямистих гієн та деяких павуків.

Ще одна дивовижна риса — чіпкий хвіст, який тварина використовує як додаткову кінцівку, тримаючись за гілки. Бінтуронги — одні з двох хижаків на планеті, що мають таку здатність. Другий — кінкажу, відомий як «медовий ведмідь».

Але найбільше бінтуронгів прославив запах: від них пахне свіжим попкорном. Причина — хімічна сполука 2-ацетил-1-пірролін, що міститься в сечі тварини. Ця ж речовина утворюється під час приготування попкорну.

Мешкають ці тварини в тропічних лісах Південної та Південно-Східної Азії — в Індонезії, Малайзії та Таїланді. Вони харчуються рибою, гризунами, птахами, черв'яками та комахами, а також відіграють важливу роль в екосистемі, розповсюджуючи насіння рослин.

За останні 30 років популяція бінтуронгів значно скоротилася через полювання заради торгівлі екзотичними тваринами. Їхня незвичайна зовнішність і кумедна поведінка роблять їх легкою здобиччю для браконьєрів, які встановлюють пастки просто в лісі.

Щоб зупинити цю тенденцію, природоохоронці десятиліттями забезпечують лісових рейнджерів спорядженням — від взуття до дощовиків і рюкзаків для тривалих патрулювань. Подібний підхід уже довів ефективність: у 1990-х роках завдяки Міжнародній програмі захисту горил популяцію гірських горил вдалося відновити з кількох сотень до понад тисячі особин.

Є й приємна новина: у березні зоопарк Сан-Дієго вперше за 26 років отримав поповнення — народилися два дитинчати бінтуронга. Близнюків-хлопчиків назвали Пулонг і Тау, їхні батьки — Неттл і Гаррет. Малюки вже досліджують дерева у вольєрі та демонструють типову поведінку: форкають, муркочуть і хихикають, коли задоволені, а коли роздратовані — «кричать, як коти».

Бінтуронги — нагадування про те, як важливо зберігати біорізноманіття. Їхня незвичайність — не лише привід для захоплення, а й стимул для охорони рідкісних видів.