Дослідження з Литви: люди 30–49 років читають понад 15 годин на тиждень

Дослідження читацьких звичок провели 2026 року науковці Каунаського технологічного університету (KTU). Професорка факультету соціальних, гуманітарних наук і мистецтв Рамуне Каспере разом із колегами поспілкувалася зі 200 людьми різного віку — про те, що вони читають, скільки часу на це витрачають і якими мовами.

Найбільше часу за читанням литовською мовою проводять респонденти віком 30–49 років: у середньому понад 15 годин на тиждень за всіма видами текстів, які вивчали дослідники. У людей до 29 років цей показник становить близько 9 годин, а у віковій групі 50–59 років — майже 10 годин.

Різняться не лише обсяги, а й типи текстів. Молодші за 29 років найбільше часу литовською витрачають на інтернет-контент — приблизно 3 години на тиждень. У групах 30–39 та 40–49 років помітну частку займає електронна пошта: на її читання литовською йде близько 3,5–4 годин на тиждень.

Читання англійською поширене в кількох вікових групах. Респонденти до 29 років витрачають на нього близько 7,5 годин на тиждень, люди 30–39 років — приблизно 8,5 годин, а 40–49 років — майже 8 годин. Молодші найчастіше читають англійською інтернет-контент та академічні тексти, тоді як у людей 30–49 років поряд з інтернетом вагоме місце посідає робоча цифрова комунікація.

За словами дослідниці, книжки не зникли з повсякденного читання, але тепер вони лише один із багатьох типів текстів, які конкурують за час людини. Інтернет-матеріали та електронна пошта належать до найбільших категорій читання майже в усіх вікових групах.

Рамуне Каспере звертає увагу на своєрідну «ілюзію читання»: протягом дня людина може прочитати багато листів, заголовків, дописів і повідомлень та відчувати, що опрацювала значний обсяг інформації. Проте сама кількість прочитаного не показує, скільки людина зрозуміла, запам’ятала або критично оцінила. Водночас дослідниця наголошує, що читання з екрана не означає поверхневого сприйняття автоматично: інтернет-текст може бути і коротким дописом, і науковою статтею. Тому важливішими є тип контенту та спосіб його читання.

Соціальні мережі, за словами Каспере, скорочують час, протягом якого текст має привернути увагу користувача. Якщо перші речення не зацікавили, людина майже без зусиль переходить до наступного матеріалу. Це розвиває здатність швидко оцінювати актуальність інформації та відбирати її. Проблема виникає тоді, коли такий самий темп переносять на складні тексти, для розуміння яких потрібні тривала увага й терпіння.

Дослідниця порівнює короткий контент у соцмережах зі спринтом, а читання книжки чи великого аналітичного тексту — з дистанцією на витривалість. Обидва формати є читанням, але тренують різні навички. Алгоритми також змінюють процес вибору: раніше людина спершу обирала газету, журнал чи сайт, а вже там — конкретний матеріал, тоді як у соцмережах спочатку алгоритм формує набір контенту, а користувач обирає серед запропонованого. Тому сучасна читацька грамотність має включати не лише вміння оцінити достовірність тексту, а й розуміння, чому саме цей матеріал з’явився перед користувачем.

Каспере застерігає від висновку, що короткий цифровий контент сам по собі погіршує здатність читати. За її словами, він формує інший режим уваги — звичку швидко визначати, чи цікавий матеріал, і бути готовим одразу перейти до іншого стимулу.

Що з цього практичного для батьків і студентів? Варто розділяти читання за метою: швидкий перегляд новин і повідомлень — це один режим, а робота з підручником, науковою статтею чи книжкою — інший, і він потребує окремих умов. Якщо потрібно засвоїти складний текст, допомагає навмисне уповільнення: виділити час без телефону, читати частинами, повертатися до ключових думок. Корисно також звертати увагу не лише на те, що саме ви читаєте, а й на те, як цей матеріал потрапив до вас — за посиланням від людини, за пошуком чи за рекомендацією алгоритму.

Підсумок: дослідження KTU показує, що найбільше читають люди 30–49 років, а найбільші категорії текстів майже в усіх вікових групах — інтернет-контент і електронна пошта. Книжка не зникла, але стала однією з багатьох конкуруючих форм читання. Тож ключове питання — не скільки часу витрачено, а що саме людина зрозуміла й запам’ятала.