Лемури індрі «беруть високі ноти» так само, як оперні співаки — дослідження

Індрі — це лемури, які спілкуються складними піснями: вони підтримують зв'язок у групі та заявляють права на територію. Дослідження, опубліковане в журналі PLOS Computational Biology, уперше прямо підтвердило, що ці тварини координують рухи рота з висотою звуку.

Як проводили дослідження

Науковці проаналізували 83 відеозаписи 19 диких індрі, знятих під час спостережень на Мадагаскарі. За допомогою технології відстеження рухів вони покадрово зіставили рухи губ і щелеп тварин із частотою видаваних звуків.

Результат виявився закономірним: що вищою була нота, то ширше відкривався рот. Для людини цей принцип давно відомий у вокальній практиці — оперні співаки змінюють форму ротової порожнини та голосового тракту, щоб підсилити потрібні частоти й зробити звук потужнішим.

Механізм має назву формантне налаштування: зміна форми рота й тракту узгоджує його резонансні частоти з гармоніками голосу, завдяки чому звук краще поширюється назовні. Дослідники виявили в індрі рухи, дуже схожі на ті, яких люди роками вчаться на заняттях вокалом.

Навіщо лемурам такий гучний спів

Індрі живуть невеликими сімейними групами в густих тропічних лісах, де дерева й рослинність заважають бачити сусідів на відстані. Території з потрібними для виживання ресурсами доводиться захищати, і роблять це переважно голосом, а не фізичними сутичками.

Щоранку групи виконують гучні пісні, повідомляючи сусідам про свою присутність і про те, що територія зайнята. Крики індрі поширюються крізь густий ліс на відстань до 2 кілометрів. Тож здатність підсилити голос має цілком практичне значення: вона дозволяє заявити про свої права, не витрачаючи сили на постійне патрулювання меж.

Спів потрібен і для підтримання соціальних зв'язків усередині групи та координації поведінки її членів. Тому невелика зміна руху щелепи й губ може бути важливішою, ніж здається.

Що це означає для розуміння людського співу

Дослідники припускають, що така здатність є прикладом конвергентної еволюції. Люди та індрі мають спільного предка, який жив приблизно 74 мільйони років тому, але цього недостатньо, щоб пояснити схожість сучасних вокальних прийомів прямим успадкуванням.

Імовірніше, люди та індрі незалежно дійшли схожого способу підсилення сигналу, бо мали подібну проблему — як зробити голос помітним на великій відстані. У людей цей принцип став частиною складної вокальної техніки, у індрі — природним інструментом спілкування в густому лісі.

Водночас науковці не стверджують, що людський спів походить від співу індрі. Їхня робота радше показує: схожі принципи ефективної вокальної комунікації могли виникнути незалежно в різних видів.