У Болівії виявили новий вид диких котів — уперше за сто років

Історія почалася у 2016 році, коли біологиня Паола Ногалес-Аскаррунс отримала фотографії незвичного кота із заповідника в Болівії. Тварину ще кошеням знайшли на узбіччі дороги й забрали додому. Приблизно через рік стало зрозуміло, що вона занадто дика для домашнього життя, тож кота передали до заповідника Senda Verde.

Кіт одразу привернув увагу дослідниці: невелика мордочка, короткі округлі вуха, довгі вуса й плями, схожі на леопардові. За розмірами він був значно меншим за звичайну домашню кішку — близько 46 см завдовжки та приблизно 1,4 кг ваги. Спершу його вважали представником виду Leopardus tigrinus.

Що змінилося

У 2019 році, працюючи над довідником про котячих Болівії, Ногалес-Аскаррунс помітила: плями на тілі тварини значно більші, ніж у L. tigrinus, сфотографованих у сусідній Бразилії. Це спонукало перевірити належність кота до виду.

Остаточну відповідь дала генетика. Разом із колегами з Бразилії та Бельгії дослідники проаналізували повні геноми 38 представників роду Leopardus. З'ясувалося, що болівійський кіт займає окрему гілку на еволюційному дереві й відокремився від інших тигрових котів приблизно 1,4 млн років тому. Автори порівнюють цю відстань із різницею між сучасними левами та вимерлими печерними левами.

Опис нового виду під назвою Leopardus tilcayo опублікували 17 вересня 2026 року в журналі Current Biology.

Чому це важливо для охорони природи

Малі дикі коти залишаються одними з найменш вивчених представників родини котячих. Вони невеликі, ведуть прихований спосіб життя й часто схожі між собою, тож навіть знімків із фотопасток не завжди достатньо для точного визначення виду. Через це те, що раніше вважали одним видом, поступово виявляється комплексом близьких, але генетично різних видів. Тигрових котів уже переглядали: тепер їх налічують п'ять видів.

Практичний наслідок — у підходах до збереження. Якщо кілька генетично різних видів помилково вважати одним, їхню чисельність і стан популяцій оцінюють разом, і це може приховувати проблеми окремих груп. Leopardus tilcayo тепер потрібно оцінювати окремо.

Що робити далі

Поки що науковці навіть не знають, скільки таких котів залишилося в дикій природі. Відомо лише, що вид мешкає в екосистемі Юнгас на східному схилі Анд у Болівії. Про його харчування, розмноження та природних ворогів дослідники знають дуже мало.

Автори дослідження припускають, що сучасний генетичний аналіз допоможе знайти й інші невідомі види малих диких котів. Зокрема, є підстави вважати, що маргаї, яких традиційно розглядали як один вид від Мексики до Аргентини, можуть приховувати кілька окремих генетичних ліній. Водночас інші дослідники наголошують: для остаточного висновку потрібні додаткові генетичні дослідження.

Підсумок

Для Leopardus tilcayo головним завданням стане не відкриття, а збереження. Науковцям ще належить встановити реальну чисельність популяції, ареал і загрози для нового виду.