Папороті живили лісові пожежі Європи 201 мільйон років тому — дослідження

Близько 201 мільйона років тому Земля пережила масове вимирання на межі тріасового та юрського періодів. Цю подію зазвичай пов'язують із вулканічною активністю під час розпаду суперконтиненту Пангея: виверження викинули в атмосферу величезні обсяги вуглекислого газу, що, за оцінками, підвищило температуру планети на 5–10 градусів за Цельсієм. У міру потепління ліси, де переважали дерева, занепадали, а на їхньому місці поширювалися папороті, які утворювали великі савани на значній частині сучасної Північно-Західної Європи.

Команда під керівництвом геологів з Утрехтського університету реконструювала картину давніх пожеж. Для цього дослідники вивчили добре збережені відкладення з чотирьох кернів, один із яких нещодавно отримали у Великій Британії — його довжина становила 640 метрів. Порівнявши ці дані з аналізом викопного пилку та спор, науковці виявили період інтенсивних пожеж, що збігається за часом з основним етапом вимирання. Саме на цей період припадає й широке поширення папоротей.

За словами одного з провідних авторів дослідження, доктора Баса ван де Схотбрюгге, традиційні індикатори пожеж мають суттєві недоліки, тому вчені розробили альтернативний метод визначення активності стародавніх пожеж. Він показав цікаву закономірність: найдавніші та найглибше залягаючі зразки містили пилок і спори відносно світлих відтінків, а рештки періоду вимирання ставали дедалі темнішими — аж до дуже темного коричневого кольору. Після завершення цього періоду колір скам'янілостей знову світлішав. Така сама послідовність простежувалася в усіх чотирьох кернах і збігалася за часом.

Коли дослідники зіставили це потемніння з іншими ознаками давніх пожеж, виявилася закономірність: темніші зони вказували на інтенсивні лісові пожежі. Потемніння також збігалося зі сплеском чисельності папоротей. Висновок учених: саме папороті були паливом для інтенсивних пожеж. Більше того, вони швидко відновлювалися, забезпечуючи все нове паливо — і тому вогонь міг підтримуватися тисячоліттями.

Що це означає практично? По-перше, дослідження показує, що зміна рослинності під час потепління клімату може суттєво підвищувати пожежну небезпеку — це важливий контекст для розуміння сучасних кліматичних ризиків. По-друге, вчені продемонстрували новий метод аналізу давніх відкладень, який допомагає точніше відтворювати історію пожеж на планеті. Для студентів, які вивчають геологію, палеонтологію чи науки про Землю, ця робота — приклад того, як поєднання польових даних, аналізу пилку та нових підходів дає змогу переглянути усталені уявлення про минуле.

Підсумок: близько 201 мільйона років тому папороті, що поширилися на тлі потепління, стали основним паливом для пожеж, які тривали тисячоліттями. Дослідження Утрехтського університету не лише пояснює події тріасового періоду, а й нагадує, наскільки тісно рослинність, клімат і пожежі пов'язані між собою.