Портрет Доміціана: на картині знайшли пігмент із майбутнього

Портрет римського імператора Доміціана роками викликає суперечки серед мистецтвознавців. Спочатку його приписували Тіціану — італійському художнику епохи Відродження, сучаснику Леонардо да Вінчі. Згодом власники, які успадкували картину 1994 року, помітили на полотні підпис "L daVinci", і питання про автора досі залишається відкритим.

Нове дослідження зосередилося на хімічному складі фарб. За допомогою раманівської спектроскопії, яка визначає речовини через лазерне випромінювання, науковці взяли мікроскопічні зразки з різних ділянок полотна. Усього ідентифікували 13 пігментів: дванадцять із них були традиційними для Середньовіччя та Відродження, а один вибивався із загальної картини.

Ідеться про берлінську лазур — синтетичний барвник, який почали виробляти лише на початку XVIII століття. Його знайшли у двох місцях: у лавровому вінку на голові Доміціана та в синьому камені на наверші рукояті його меча.

За словами автора дослідження Якоба Тіра, старшого інженера-дослідника Уппсальського університету, це радше свідчення пізнішого втручання, ніж підробки. "Можливо, пізніше проводилися реставраційні роботи або окремі фрагменти картини були підправлені", — зазначив він. Тобто фарбу могли нанести там, де первісний шар був втрачений або пошкоджений.

Історія самої картини теж заплутана. Портрет Доміціана входив до серії з 12 зображень римських імператорів. Історики вважають, що 11 із них Тіціан написав між 1536 і 1539 роками, а дванадцятий, імовірно, виконав інший майстер. Серію продали з Англії іспанському королівському двору, але згодом вона загинула під час пожежі 1734 року. Портрет Доміціана з'явився на лондонському аукціоні Christie's у 1920-х роках, щоправда, тоді покупця не знайшовся. У 1939 році картину продали на аукціоні у Швеції, і відтоді вона зберігається в родині покупця.

Що це означає для тих, хто цікавиться мистецтвом або навчається? По-перше, наявність пізнішого пігменту не перетворює картину на підробку автоматично — реставрації були звичною справою впродовж століть. По-друге, питання авторства вирішують не окремі аналізи, а сукупність доказів: склад фарб, стиль, документи про походження. По-третє, якщо ви готуєте роботу чи доповідь про атрибуцію творів мистецтва, варто враховувати, що наукові методи дають змогу відокремити оригінальний шар від пізніших нашарувань.

Отже, берлінська лазур на портреті Доміціана не закриває питання, хто саме його написав. Вона лише додає ще один факт до довгої історії цього полотна: картина, схоже, пережила реставрацію через століття після створення.