Дослідження: римські дороги не були ідеально прямими, а Рим не був головним вузлом імперії

Дослідження виконала міждисциплінарна група європейських учених, серед яких фахівці Лондонського університету королеви Марії та Орхуського університету. Роботу опублікували 15 вересня в журналі Nature Communications.

Основою аналізу став масив даних про майже 300 000 км шляхів на теренах колишньої Римської імперії. Науковці працювали з цифровим атласом стародавніх доріг Itiner-e та застосовували різні методи моделювання. Це дало змогу отримати найдетальнішу кількісну картину дорожньої мережі античності.

Результати заперечують відоме прислів'я про те, що всі дороги ведуть до Рима. Також вони не підтверджують поширений міф про ідеальну прямизну імперських шляхів. Як зазначає доктор Адам Пазут, римські інженери вміло пристосовували маршрути до складного рельєфу — гір, долин і річок. Вони використовували виїмки в скелях, мости, підпірні стіни та терасування. Прямі шляхи обирали там, де це було можливо, але загалом давні дороги виявилися менш прямими, ніж сучасні магістралі.

Аналіз також показав, що сам Рим не відігравав головної ролі в мережі сухопутного транспорту. Частіше таку функцію виконували провінційні столиці. А пізньоантична Візантія мала значно вагоміше значення для логістики всієї імперії.

Дослідники помітили й певну спадкоємність: римська дорожня мережа помітно корелює із сучасною транспортною інфраструктурою. Щоправда, цей зв'язок відрізняється залежно від регіону, місцевих географічних умов та історичних змін економічних чи політичних пріоритетів.

Археологічні дані залишаються неповними й нерівномірними, проте автори роботи врахували цю невизначеність у моделюванні. Їхні результати показують, що римські дороги були не лише транспортними артеріями для переміщення людей і торгівлі, а й потужним фундаментом, який і далі впливає на сучасні ландшафти та суспільства.