Зуби тиранозавра вказали на температуру тіла близько 36 °C

Дослідники виміряли температуру, за якої утворилася зубна емаль тиранозавра, і отримали середнє значення 36,3 °C з похибкою близько 2,5 °C. Матеріал для аналізу взяли з трьох зубів, знайдених у формації Гелл-Крік у Монтані, яка належить до пізнього крейдового періоду. Два зуби походять від «Томаса» — добре збереженого екземпляра, що зберігається в Музеї природної історії округу Лос-Анджелес.

Метод, який застосували вчені, називається термометрією скупчених ізотопів. Він визначає температуру утворення мінералу за співвідношенням зв'язків важких ізотопів вуглецю та кисню: що більше таких зв'язків, то нижчою була температура, і навпаки. Зубна емаль для цього підходить особливо добре, бо її кристалічна структура майже не змінюється хімічно після поховання.

Для порівняння дослідили й зуби крокодилів із тієї ж формації: їхня середня температура становила близько 30,9 °C.

«Раніше нікому не вдавалося провести подібні вимірювання температури», — сказав Роберт Ігл, геобіолог з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) та співавтор дослідження. За його словами, температура тіла тиранозавра була близько 36 °C, «приблизно як у людей», хоча й поступалася показникам більшості сучасних птахів.

Щоб отримати зразки, науковці використали стоматологічний бор і видалили невеликі фрагменти емалі. Луїс Чіаппе з Музею природної історії округу Лос-Анджелес зауважив, що музей мав зважити шкоду для експонатів проти нових знань, і додав, що пожертвувати маленькими частинами двох зубів було того варте.

Що це означає для розуміння динозаврів

Тривала дискусія про метаболізм динозаврів отримала ще один аргумент. Раніше їх зазвичай вважали ектотермними тваринами, чия температура тіла залежала від довкілля. Пізніше спорідненість із птахами, темпи росту, знахідки скам'янілостей у високих широтах і хімічні дослідження вказували на внутрішнє вироблення тепла принаймні в окремих груп.

Нові дані не означають, що теплокровними були всі динозаври. Різні групи відрізнялися розмірами та біологічними особливостями, і попередні роботи свідчать, що регуляція температури в них була неоднаковою. Ідеться про пряму оцінку саме для тиранозаврів, яка узгоджується з доказами ендотермії в цій групі.

Тепле тіло мало б і практичні наслідки. Підтримання вищої внутрішньої температури потребувало більше енергії та їжі, натомість давало змогу довго залишатися активним без потреби грітися на сонці. Поєднавши оцінку температури з моделями давнього клімату, дослідники дійшли висновку, що придатні умови для тиранозаврів могли охоплювати значну частину Північної Америки, зокрема холодніші північні регіони.

Ця робота спирається на дослідження, започатковані понад десять років тому. Той самий ізотопний підхід уже застосовували до гігантських юрських зауроподів і отримали значення в межах 36–38 °C. Оскільки методика стала ефективнішою і потребує менше викопного матеріалу, тепер її можна використовувати для ширшого кола вимерлих тварин.