Остап Сливинський: україністика сьогодні — це активізм, а не лише наука

Поет, перекладач і викладач Остап Сливинський розповів, як змінилося його розуміння власної роботи після початку повномасштабної війни. Він зазначає, що більшість українців, зокрема людей культури, пройшли через переосмислення своїх ідентичностей і фаху. Головним стало робити те, що зараз найнеобхідніше, а регалії та формальні ролі відійшли на другий план.

Сливинський зізнається, що сьогодні займається не лише викладанням і перекладами, а й тим, що сам називає «розповідати про Україну всюди, де це можливо». Він уникає гучного терміна «культурна дипломатія», віддаючи перевагу простішому формулюванню — культурна адвокація. За його словами, війна змінила його особисто: він перетворився з інтроверта, який уникав спілкування, на людину, яка мусить говорити з великою кількістю незнайомців.

Окремо Сливинський зупинився на тому, як говорити про Україну за кордоном. Він наголошує, що універсального рецепта немає: те, що працює в Західній Європі, може не спрацювати в Північній Америці чи Японії. На Заході, за його спостереженнями, краще контролювати емоції та говорити мовою фактів, інакше можуть звинуватити в маніпуляції почуттями. Натомість в Японії, де він був у 2023 і 2025 роках, емоційний резонанс, навпаки, вітається.

Найбільшою проблемою у сприйнятті України за кордоном Сливинський вважає стійке уявлення про неї лише як про «не Росію». Він зауважує, що навіть в академічних середовищах Україну досі часто розглядають у межах старої совєтологічної парадигми, де все зводиться до «російського світу». Це, на його думку, потребує наполегливої роботи.

Говорячи про україністику, Сливинський підкреслює: після 2022 року вона перестала бути лише академічною дисципліною. Тепер це активізм, який стосується геополітики, глобальної безпеки, економіки та соціології. За його словами, заняття україністикою у багатьох середовищах сприймається як виклик, тож треба бути готовим до провокацій і небезпек. Він також зауважує, що русистика у світі нікуди не зникла, і часом студенти обирають її через потяг до «забороненого», що лише ускладнює ситуацію.