Науковці пояснили, навіщо кумранцям був 364-денний календар

Кумранська спільнота, якій належать сувої Мертвого моря, мала власний календар, що суттєво відрізнявся від місячно-сонячної системи, поширеної серед більшості юдеїв періоду Другого Храму. У ньому рік налічував 364 дні, тобто рівно 52 тижні. Через це свята щороку випадали на ті самі дні тижня, а сам календар виглядав надзвичайно впорядкованим.

Для кумранців це мала не лише практичне, а й релігійне значення: вони вірили, що порядок свят установлений Богом ще при створенні світу, а отже, люди не мають права його змінювати. Саме це питання стало одним із приводів для конфлікту спільноти з релігійними елітами Єрусалима, які контролювали календар у Храмі.

Попри математичну стрункість, система мала очевидну ваду: 364-денний рік приблизно на 1,25 дня коротший за астрономічний. Без поправок розбіжність накопичувалася б, і приблизно за два десятиліття календар відстав би від сезонів майже на чотири тижні. Свята, прив'язані до пір року та сільськогосподарських робіт, поступово зміщувалися б на інший період. Професорка Ешбаль Рацон порівнює це з годинником, що щодня відстає лише на хвилину: спершу це непомітно, але з часом стає критично важливим.

Науковці давно сперечаються, як кумранці могли компенсувати цю різницю. Частина дослідників припускає, що до календаря час від часу додавали дні чи тижні для синхронізації із сезонами. Інші вважають, що 364-денна система взагалі не була призначена для повсякденного життя, а слугувала богословською моделлю ідеального часу. За словами Рацон, сувої Мертвого моря не дають однозначної відповіді на це питання.

Водночас сама увага до календаря засвідчує його величезну вагу для спільноти. Майже 20 знайдених у Кумрані сувоїв присвячені календарю й астрономії. Зокрема, у «Книзі Ювілеїв» місячний календар піддається критиці, а 364-денний рік постає як первісний порядок часу, переданий Мойсею на горі Синай.

Рацон пропонує припустити, що кумранці справді користувалися цим календарем на етапі формування спільноти у II столітті до нашої ери. Суперечки про те, коли настає «святий час», могли загострити конфлікт із єрусалимськими релігійними діячами та сприяти ізоляції кумранців. Однак із часом розбіжність між календарем і порами року ставала дедалі помітнішою, а політична ситуація змінювалася.

За правління царя Олександра Янная відносини спільноти з династією Хасмонеїв, імовірно, покращилися. За таких умов кумранці могли поступово відмовитися від жорсткого дотримання власного календаря й повернутися до практичнішої системи, прийнятої в Храмі.

Утім, навіть після можливої відмови від нього в повсякденні старий календар, найімовірніше, залишався важливою частиною релігійного світогляду. Він міг сприйматися як досконалий порядок часу, встановлений при створенні світу і призначений відновитися в майбутньому. Тож дослідження пропонує бачити в 364-денному календарі водночас практичну систему раннього періоду і релігійний ідеал, який пережив її застосування. На думку дослідниці, саме це пояснює, чому календар посідає таке помітне місце в сувоях Мертвого моря, але майже не згадується в історичних свідченнях про повсякденне життя спільноти.