Земля поступово втрачає сплюснутість: полюси піднімаються, екватор опускається

Земля не є ідеальною кулею: через обертання вона трохи випукла біля екватора і сплюснута біля полюсів. Але цей стан поступово змінюється. За даними глобальної мережі станцій GNSS, у 1997–2000 роках полярні регіони піднімалися приблизно на 0,5 міліметра на рік, а до 2015 року швидкість зросла приблизно до 1 міліметра на рік. Водночас поверхня біля екватора почала опускатися швидше.

Дослідження геолога Крістофера Коцакиса з Арістотелевого університету в Салоніках охопило супутникові вимірювання вертикальних рухів земної поверхні за 1997–2015 роки. Тобто тверда частина планети поступово втрачає свою сплюснутість.

Серед можливих чинників науковці називають танення льоду в Гренландії та Антарктиді. Коли великі маси льоду зникають, земна кора, яка тривалий час перебувала під їхньою вагою, починає підніматися — цей процес називають льодовиковим ізостатичним підняттям. Одночасно тала вода переміщується до океанів і перерозподіляє масу планети: додаткова маса води створює навантаження на океанічне дно та впливає на гравітаційне поле Землі.

Тут виникає на перший погляд суперечлива ситуація. Тверда поверхня планети стає менш сплюснутою, тоді як її гравітаційна форма, яку називають геоїдом, навпаки, стає більш сплюснутою. Геоїд показує, як маса розподілена всередині та на поверхні Землі, тому його форма не повністю збігається з формою твердої планети. Переміщення води від полярних регіонів до нижчих широт змінює розподіл маси й, відповідно, гравітаційне поле.

Науковці зазначають, що ці два процеси не суперечать один одному: рух земної кори та зміна розподілу маси відбуваються одночасно, але впливають на різні характеристики планети.

Що це означає для батьків і студентів? Ідеться про зміни в масштабах планети, вимірювані міліметрами на рік, тож у повсякденному житті вони непомітні. Втім, ці дані важливі для тих, хто вивчає науки про Землю: вони показують, як танення льодів, рух кори та гравітація пов'язані між собою. Для студентів геології, географії та фізики це нагода побачити, що навіть форма планети не є чимось незмінним, а спостереження за нею потребує багаторічних супутникових вимірювань і вміння працювати з даними.

Підсумок: дослідження за 1997–2015 роки зафіксувало прискорення вертикальних рухів земної поверхні — підняття біля полюсів і опускання біля екватора. Причини пов'язують із таненням льоду та перерозподілом маси води, а тверда форма Землі й геоїд змінюються при цьому в різні боки.