Оксфордське дослідження: вигини Парфенона не були оптичною корекцією

Парфенон на афінському Акрополі століттями вважався не лише взірцем античної архітектури, а й прикладом особливих інженерних рішень. За поширеною версією, яку переповідають у підручниках та на екскурсіях, давньогрецькі зодчі свідомо вносили ледь помітні вигини й варіації форм, щоб компенсувати оптичні ілюзії, які могли порушити чіткість сприйняття будівлі.

Дослідження британського математика Алена Горієлі з Оксфордського університету, опубліковане в журналі Royal Society Open Science, доводить, що сама ідея таких оптичних корекцій є хибною. Історія про архітектурні ілюзії походить переважно з праць римського письменника Вітрувія, який писав приблизно через чотири століття після зведення храму.

Щоб перевірити гіпотезу, якій уже дві тисячі років, дослідник не розбирав унікальної споруди. Він поєднав детальні вимірювання XIX століття із сучасними даними, що дало змогу математично відтворити вигини храму та порівняти їхні розміри з реальними можливостями людського зору.

Результати показали: око природно сприймає прямі лінії як прямі, якщо навколишні елементи не створюють додаткових спотворень. Не підтвердився й міф про те, що колони мали спеціальний виступ посередині для запобігання ефекту «порожнечі» — цей виступ становить лише 18 міліметрів, чого замало для помітного ефекту з більшості відстаней.

Для батьків і студентів це нагадування про те, як варто працювати з навчальними матеріалами. Якщо в підручнику чи на екскурсії вам розповідають про «секрети» стародавніх будівель, варто перевіряти, на чому ґрунтується твердження — на вимірюваннях чи на переказах, що передаються з давніх текстів. Корисно також звертати увагу на масштаб: навіть реальна деталь, як-от 18-міліметровий виступ, може бути надто малою, щоб мати той ефект, який їй приписують.

Дослідження не дає відповіді на питання, чому давні будівельники все ж впровадили ці рішення в конструкцію. Тож наступного разу, готуючи доповідь чи готуючись до іспиту, варто розділяти перевірені факти й легенди — і зазначати, що саме залишається відкритим питанням.