У пустелі Єгипту знайшли новий вид мозазаврів — Halisaurus auriculatus

Дослідники з Університету Айн-Шамс описали новий вид мозазаврів — групи вимерлих морських рептилій крейдяного періоду. Його назвали Halisaurus auriculatus. Останки знайшли в сланцях Дахла поблизу села Тенейда в оазисі Дахла в Західній пустелі Єгипту.

За оцінками вчених, цей мозазавр жив приблизно 70 мільйонів років тому — на початку маастрихтської епохи, останньої епохи крейдяного періоду. Вид належить до Halisaurinae — підродини мозазаврів, яка зазвичай об'єднує малих і середніх за розміром тварин.

«Halisaurinae — це підродина Mosasauridae, що характеризується відносно невеликим розміром та примітивною морфологією щелепи та зубів. Халізаврини історично були однією з найрідкісніших і найменш відомих груп мозазаврі», — сказав палеонтолог Університету Айн-Шамс Ахмед Алі Шейкер.

Збережений зразок включав частковий череп, щелепні кістки, а також хребці та кістки кінцівок — усі в тривимірному стані. Поруч були розрізнені елементи кісткових риб, фрагменти панцира черепах і хребці плезіозавра.

Від інших представників родини новий вид відрізняють надзвичайно довгі тонкі щелепи, що на кожному боці мали понад 20 зубів, і сильно змінена будова вух, якої раніше в цій групі не бачили. За висновком дослідників, така будова вказує на швидкий, але відносно слабкий укус у поєднанні зі спеціалізованим слухом. Це могло допомагати полювати на дрібну здобич — рибу та кальмарів — за тьмяного освітлення, вночі або на великій глибині.

Halisaurus auriculatus лежав у тому самому шарі породи й загалом у тій самій місцевості, що й інший мозазавр — Halisaurus hebae, якого частина тих самих дослідників описала 2023 року. Попри сусідство, два види суттєво різняться анатомією черепа та щелепи.

«Halisaurus auriculatus відрізняється від однолітка Halisaurus hebae довгими, тонкими щелепами, великою кількістю зубів та унікальною спеціалізацією квадратної кістки. Це свідчить про адаптацію до швидкого укусу, але з низькою силою укусу, і, можливо, про спеціалізацію слухового апарату для підводного слуху», — сказали дослідники.

На думку авторів роботи, відмінності між двома видами означають, що вони не конкурували напряму, а поділили доступні харчові ресурси. Таке явище називають поділом ніші.

Для батьків і студентів ця знахідка — нагода побачити, як працює палеонтологія: новий вид описують не за однією кісткою, а за комплексом ознак — будовою щелеп, зубів, вуха. Якщо тема цікава, варто стежити за публікаціями музеїв і університетів: описи таких знахідок зазвичай супроводжують реконструкціями та доступними поясненнями для широкої аудиторії.