Східноафриканський рифт: науковці пояснили, чому Африка поступово розколюється
Земна кора під Східною Африкою стоншується швидше, ніж вважали раніше. Для школярів і студентів це нагода розібратися, як працює тектоніка плит, а для батьків — спокійно пояснити дитині, що планетарні зміни тривають мільйони років.
Геологи з Колумбійського університету дослідили Турканський рифт, який простягається через Кенію та Ефіопію, і виміряли товщину земної кори в цій зоні. У центрі розколу вона становить близько 13 кілометрів, тоді як по краях сягає понад 35 кілометрів. Позначка нижча за 15 кілометрів вважається критичною, тож рифт, за висновками дослідників, уже увійшов у фазу активного звуження.
«Чим тонша стає земна кора, тим слабшою вона стає, що сприяє продовженню рифтогенезу», — пояснює дослідник Крістіан Роуен.
Ідеться про Східноафриканську рифтову систему, де Африканська плита розколюється на більшу Нубійську та меншу Сомалійську. Із часом кора розтягнеться до межі, крізь неї почне вивергатися магма, яка збиратиметься в басейни й охолоджуватиметься, формуючи улоговину. Вода надходитиме з Індійського океану, тож із часом там постане нове морське дно. У північно-східній Афарській западині цей процес уже розпочався.
Для розуміння масштабу: континенти рухаються постійно, хоч це й непомітно у щоденному житті. Понад 200 мільйонів років тому вони утворювали єдиний суперконтинент, а зіткнення тектонічних плит народжує гори, тоді як їхній розхід — нові океани.
Що це означає для тих, хто вивчає географію чи геологію? По-перше, підручникові тези про тектоніку плит варто сприймати як живий процес, а не статичну схему. По-перше, варто розрізняти людський і геологічний час: те, що для планети є швидким, для людини триває мільйони років. По-друге, цей регіон цікавий не лише геологам.
Нинішня фаза розколу Турканського рифту стартувала орієнтовно чотири мільйони років тому — саме цим періодом датуються найдавніші рештки предків людини, знайдені в регіоні. Дослідники припускають, що це не випадковість: активне накопичення осадів створило умови для збереження скам'янілостей, що й перетворило місцевість на своєрідний палеонтологічний літопис.
Роуен зазначає, що цей регіон міг і не бути унікальною колискою людства — імовірно, геологічні зсуви просто створили там ідеальні умови для збереження решток.
Підсумок: розкол Африки є питанням часу, але не найближчих століть. Для батьків і студентів це радше привід обговорити, як науковці читають історію планети за товщиною кори та шарами осадів. Раніше також ішлося про рифт Кафуе — частину Південно-Західно-Африканської рифтової системи довжиною близько 2500 кілометрів, що простягається від Танзанії до Намібії та в майбутньому теж може призвести до поділу континенту.
