Чому різні препарати для схуднення однаково ефективні: нове пояснення

Дослідники з Кембриджського університету пояснили, чому препарати, що впливають на один і той самий рецептор мозку, але протилежним чином, можуть однаково допомагати знижувати вагу. Виявилося, що ці ліки працюють через різні ділянки мозку, що може стати основою для розробки досконаліших методів лікування ожиріння.

Ожиріння, яке сьогодні фіксується у понад мільярда людей у світі, підвищує ризик розвитку діабету другого типу, серцево-судинних хвороб і деяких видів раку. Попри те, що збалансоване харчування та фізична активність залишаються основою терапії, вони не завжди дають достатній ефект, тому вчені активно досліджують механізми дії ліків.

Відомі препарати, як-от Wegovy та Ozempic, стимулюють рецептор GLP-1, що впливає на апетит і рівень цукру в крові. Інші засоби, зокрема Mounjaro і Zepbound, активують рецептор GIPR, тоді як експериментальний препарат MariTide його блокує. Саме це протиріччя — активація чи блокування одного рецептора з однаковим результатом — давно непокоїло науковців.

У ході експериментів на мишах, у яких рецептор GIPR був відсутній у різних частинах мозку, дослідники порівняли реакцію тварин на різні комбінації препаратів. Вони оцінювали апетит, масу тіла, обсяг жирової тканини, рівень цукру та активність мозку. З'ясувалося, що препарати, які активують GIPR, пригнічують апетит через стовбур мозку, а ті, що блокують рецептор, діють через гіпоталамус.

Блокування GIPR у гіпоталамусі усуває природне обмеження, через яке мозок слабше реагує на сигнали насичення, що посилює відчуття ситості. Крім того, таке блокування може підсилювати дію експериментальних препаратів, що впливають на аміліновий рецептор. Це свідчить про потенційну можливість створення комбінованої терапії для ефективнішого лікування ожиріння, хоча потрібні додаткові дослідження.

Перша авторка роботи докторка Джо Льюїс зазначила, що розуміння того, які саме ділянки мозку реагують на ці препарати, допоможе створити ліки, що забезпечуватимуть більшу втрату ваги з меншою кількістю побічних ефектів. Вона також наголосила, що результати підтверджують ключову роль мозку в лікуванні ожиріння, а не лише кишківника чи підшлункової залози.

Оскільки дані отримані на мишах, необхідні подальші клінічні випробування за участю людей, щоб підтвердити, чи діють ці механізми аналогічно в організмі людини.