Клітини, що запускають самознищення, але виживають: що це означає для лікування

Йдеться про явище компенсаторної проліферації — активного відновлення тканини після серйозного пошкодження. Цей процес фіксують ще з 1970-х років, зокрема в дослідах на личинках плодових мух, але сам механізм залишався не до кінця зрозумілим.

У новій роботі науковці знову використали плодових мух та іонізуюче випромінювання, однак цього разу застосували сучасні генетичні інструменти, аби простежити долю окремих клітин. Так вони виявили популяцію, яку назвали DARE. У цих клітинах запускався початковий етап апоптозу — запрограмованої загибелі клітини, проте процес зупинявся до того, як клітина остаточно гинула.

Після опромінення клітини DARE почали активно розмножуватися й долучатися до відновлення тканини. За даними дослідників, упродовж 48 годин вони сформували майже половину відновленої тканини.

Окремо вчені з'ясували: після першого опромінення нащадки клітин DARE ставали значно витривалішими до повторного ушкодження. Під час другого опромінення вони виявилися приблизно у сім разів стійкішими до загибелі, ніж клітини тканини, які раніше не зазнавали опромінення.

Дослідники припускають, що ця здатність може мати подвійне значення. Для здорової тканини вона допомагає пережити пошкодження та відновитися. Водночас подібний механізм потенційно може допомагати й раковим клітинам переживати лікування, яке має спричинити їхню загибель.

Науковці сподіваються, що подальше вивчення цього процесу допоможе краще зрозуміти, як тканини відновлюються після пошкоджень і чому деякі ракові клітини можуть переживати лікування.