Опіки у дітей: лише 11% госпіталізованих отримують реабілітацію

Фахівці проаналізували понад 5 600 випадків лікування дітей з опіками в Україні за рік. Виявилося, що з 2 438 госпіталізованих пацієнтів лише 268 (майже 11%) отримали хоч якусь реабілітацію. Якщо враховувати всі випадки, цей показник ще нижчий — 7,61%.

Згідно з наказом МОЗ №1869 від 06.11.2024, реабілітація має починатися протягом перших 72 годин після стабілізації стану дитини. Проте під час першого епізоду лікування реабілітацію зафіксували лише у 8,61% госпіталізованих дітей. Це свідчить про значний розрив між стандартами та реальною практикою.

Особливо помітна проблема переходу від стаціонару до амбулаторної допомоги. Із 70 дітей, які отримали реабілітацію в лікарні за пакетами НСЗУ, лише 4 продовжили її амбулаторно після виписки. Це лише 5,71%.

Експертка проєкту, завідувачка опікового відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 Леся Стрілка наголошує: «І важливою частиною цього є реабілітація дитини, яка починається з моменту потрапляння її в лікарню». Найкращі результати досягаються, коли лікарі враховують не лише закриття ран, а й майбутню функцію дитини, її соціалізацію, гру, ріст і самостійність.

Що робити батькам?

Якщо дитина отримала опік, важливо знати: реабілітація має розпочинатися якомога раніше — ще в лікарні. Не соромтеся питати лікарів про план відновлення, можливість фізіотерапії та психологічної підтримки. Після виписки уточніть, чи належить дитині амбулаторна реабілітація за пакетом НСЗУ, і наполягайте на продовженні занять.

Дослідники зазначають, що низькі цифри можуть свідчити не лише про відсутність реабілітації, а й про недостатнє документування. Часто лікарі не фіксують реабілітаційні заходи в гострому періоді, оскільки вони не оплачуються. Тому батькам варто самостійно фіксувати всі процедури та консультації.

Стратегічна лідерка ініціативи TRUE БФ «Пацієнти України» Анастасія Бойчук підсумувала: Україні потрібна системна робота з опіками, де пацієнта підхоплюватимуть у перші години і надаватимуть якісну спеціалізовану допомогу та реабілітацію. Для з'ясування причин переривання маршруту пацієнта автори пропонують провести додаткові якісні дослідження.