На Шпіцбергені знайшли 45 могил, облицьованих камінням

Відкриття зробили під час польового сезону 2026 року в межах Шпіцбергенської археологічної експедиції. Дослідження охопили значні території західного Шпіцбергена й сягнули північного краю Прінс-Карлс-Форланд. Команда використовувала неінвазивні методи, щоб виявляти та документувати археологічні залишки.

Норвезьке законодавство забороняє розкопки та вилучення артефактів на таких місцях. Тому експедиція зосереджується на дослідженні, моніторингу та цифровій фіксації знахідок.

Найпомітніше відкриття зробили поблизу мису Фуглехукен на Прінс-Карлс-Форланд. Там на підвищенні виявили 45 поховань із кам'яними покриттями. За словами дослідників, це незвична поховальна традиція порівняно з відомими практиками слов'янського етносу поморів. У південній частині цвинтаря також знайшли залишки дерев'яного хреста. Історичну та культурну приналежність кладовища ще не встановили, але відкриття може дати нові докази для розуміння похоронних традицій на архіпелазі.

В інших місцях експедиція задокументувала нові фрагменти історичних дерев'яних суден — у затоці Прінс-Карлс та вздовж західного узбережжя Шпіцбергена. Серед знахідок — частини чотирьох кілів і шпангоутів із дерев'яними штифтами. На північному березі півострова Сарса археологи зафіксували незвичайну ділянку обшивки корабля з двох дощок, з'єднаних плетіннями.

Дослідники також повернулися до поселення та некрополя поморів в Ебельтофтхамні на північному березі Кроссфьордена. Це місце складається з трьох житлових комплексів і пов'язаних із ними поховань. Уздовж прибережної скелі знайшли нагрудний хрест у формі листя, голландські білоглиняні люльки для куріння, фрагменти кераміки XVII–XVIII століть, шкіряне взуття та залізні предмети.

Оскільки артефакти вилучати не можна, археологи створили детальні 3D-моделі знахідок безпосередньо на місці. Аналіз показує, що Ебельтофтхамна була заснована наприкінці XVII століття і періодично заселялася протягом XVIII та в першій половині XIX століття.

Нині поселення дедалі більше страждає від ерозії узбережжя та танення вічної мерзлоти. Дослідження 2025 року вперше зафіксували значне погіршення стану, а повернення команди у 2026 році показало, що руйнування швидко триває. Дослідники підрахували: якщо екологічні процеси, пов'язані з глобальним потеплінням, і далі посилюватимуться, пам'ятка може бути повністю втрачена протягом наступних кількох десятиліть.

Підсумок: новий некрополь на Шпіцбергені розширює уявлення про поховальні традиції в Арктиці, але водночас нагадує, що частина цих свідчень може зникнути через кліматичні зміни.