Математик з Оксфорда: вигини Парфенона не були оптичною ілюзією

Понад дві тисячі років вважалося, що незначні вигини в конструкції Парфенона були задумані спеціально — щоб обіграти особливості людського зору і зробити храм візуально прямим. Професор Ален Горіелі з Оксфордського університету перевірив цю теорію за допомогою методів геометрії, інженерії та науки про зорове сприйняття і не знайшов підтверджень існування такої оптичної ілюзії.

За його висновком, архітектурні особливості Парфенона, найімовірніше, пов'язані з будівельними традиціями того часу, а не зі складними оптичними розрахунками. Виміри показують, що сторони основи храму справді не горизонтальні — вони утворюють пологу дугу, яка піднімається в центрі приблизно на 6 сантиметрів. Але розрахунки професора Горіелі свідчать, що ілюзії провисання прямих ліній, яку нібито мали виправляти ці вигини, не існує.

Окремо він перевірив і потовщення на колонах. За даними аналізу, воно становить лише 18 міліметрів — на око це практично непомітно. На думку математика, така кривизна могла мати цілком практичну причину: невеликий ухил сприяє стоку води й не дає їй збиратися калюжами біля основи колон.

Звідки ж узявся міф про оптичну ілюзію? Професор Горіелі пов'язує його з працями римського архітектора та інженера I століття Вітрувія, який писав про Парфенон через чотири століття після завершення будівництва. Саме Вітрувій стверджував, що вигини основ під колонами компенсують зорову ілюзію, а потовщення колон коригують враження, ніби вони вужчі посередині.

Загалом дослідник проаналізував 12 гіпотез щодо оптичних поправок у Парфеноні. Частина з них виявилася незначною, решта — просто не підтвердилася. Тож теза про храм, майстерно спроєктований для корекції зорових ілюзій, радше належить до історії уявлень про античність, ніж до історії архітектури.

Що з цього практичного для батьків і студентів? По-перше, це гарний приклад того, як наукове дослідження перевіряє те, що десятиліттями переказували як незаперечний факт. По-друге, історія Парфенона показує: джерела варто читати критично, звертаючи увагу на те, коли і ким вони написані. Якщо ваша дитина готує проєкт чи реферат про античну архітектуру, варто згадати, що сучасні дослідження можуть коригувати навіть підручникові твердження — і це нормальна частина наукового процесу.

Підсумок: оксфордський математик не знайшов доказів оптичної ілюзії в Парфеноні, а вигини й потовщення пояснює радше будівельними традиціями та практичними потребами, як-от стік води. Міф, який протримався понад 2000 років, отримав серйозний науковий контраргумент.