66 мільярдів дерев: чому штучні ліси Китаю не замінюють природні

Кампанія під назвою «Велика зелена стіна» розпочалася 1978 року. Її мета — стримати поширення пустель Гобі та Такла-Макан і збільшити поглинання вуглекислого газу з атмосфери. До 2050 року Китай планує висадити ще 34 млрд дерев.

Науковці порівняли молоді дерева, висаджені людьми, з деревами в природних лісах у різних регіонах країни. Саджанці у штучно створених лісах, за результатами дослідження, ростуть на 66% швидше за природні аналоги. Такі дерева також сильніше реагують на підвищення концентрації CO₂ в атмосфері.

Однак швидке зростання не означає автоматично довготривалого екологічного ефекту. Озеленення пустельних районів породжує запитання про те, якою ціною для місцевих запасів води досягається результат.

Ландшафтний еколог Юхан Луо з Пекінського університету наголошує, що штучні та природні ліси потрібно розглядати по-різному.

«Посаджені ліси відіграють дедалі більшу роль у стратегіях пом'якшення наслідків зміни клімату, проте більшість глобальних екосистемних моделей не розрізняють типи лісів і погано відображають вплив віку на динаміку лісів», — розповідає експерт.

Штучні ліси можуть ефективно накопичувати вуглець у короткостроковій перспективі, але цей ефект не триває безмежно. Природні ліси, за словами Луо, залишаються важливими для довготривалого зберігання вуглецю та стійкості екосистем. Водночас результати різних досліджень можуть відрізнятися залежно від місцевих умов.

«Управління земельними ресурсами спирається на більш тонкі й специфічні механізми, ніж ми вважали раніше. Справа не лише в тому, скільки дерев ви висаджуєте в землю — важливі час, вибір видів і довгостроковий догляд», — підсумовує Луо.

Китайський досвід показує, що кількість висаджених дерев сама по собі не є достатнім показником успішності лісовідновлення. Для оцінки результату потрібно враховувати тривалість зберігання вуглецю, склад лісів, їхній вік, місцеві водні ресурси та подальший догляд.