Математична модель оцінила максимальну межу життя людини у 150–190 років

Дослідники створили математичну модель, яка оцінює, як швидкість накопичення соматичних мутацій — випадкових змін ДНК, що виникають у клітинах протягом життя — впливає на ключові органи людини. На основі цих даних вони розрахували тривалість життя гіпотетичної популяції, повністю вільної від захворювань, пов'язаних зі старінням.

Механізм такий: щоразу під час поділу клітини в її ДНК можуть з'являтися дрібні випадкові помилки. Організм має системи відновлення генетичного матеріалу, але вони не бездоганні, тож із часом пошкодження накопичуються. Більшість таких змін нешкідливі, проте частина може сприяти розвитку захворювань, зокрема раку.

Залежно від параметрів моделі, розрахункова медіанна тривалість життя становила від 146 до 194 років. Окремі люди теоретично могли б прожити суттєво довше, але нескінченним життя не буде ні в кого.

Важливе уточнення: це не прогноз реальної тривалості життя в майбутньому. Ідеться про уявний математичний експеримент, який перевіряє, яку межу здатні задати самі лише соматичні мутації, якщо прибрати всі інші причини смерті.

Модель також показала, що різні клітини мають неоднакову стійкість до мутацій. Тканини, як-от шкіра чи печінка, постійно оновлюються і теоретично можуть підтримувати цей процес дуже довго. Натомість клітини серця й мозку здебільшого не замінюються, тому мутації накопичуються в них протягом усього життя. Саме ці довгоживучі клітини, за результатами роботи, створюють найжорсткіші обмеження для тривалості життя.

Що з цього практично для батьків і студентів? По-перше, цифри 150–190 років не варто сприймати як обіцянку чи орієнтир — це теоретична стеля за ідеальних умов, а не план на майбутнє. По-друге, дослідження зайвий раз показує, чому профілактика вікових хвороб залишається актуальною: навіть якщо колись вдасться усунути їх усі, базові біологічні процеси нікуди не зникнуть. По-третє, тема добре підходить для розмов зі старшокласниками та студентами про те, як математичні моделі допомагають ставити наукові питання — навіть якщо відповіді поки що гіпотетичні.

Підсумок: учені змоделювали, що в разі повного усунення хвороб старіння люди в середньому жили б близько півтора століття, і назвали головним обмежувачем накопичення мутацій у клітинах, які не оновлюються. Це не прогноз, а спроба окреслити теоретичну межу.