Миколаївщина збирає соняшник: врожайність 12–14 ц/га і ціни, які не тішать

У фермерському господарстві в Заводській громаді на Миколаївщині обробляють майже чотири тисячі гектарів. Зернові займають 45 відсотків полів, олійні культури — 30 відсотків. Нині тут збирають соняшник квітневого посіву: врожайність становить 12–14 центнерів з гектара.

Директор з виробництва Анатолій Мисько зазначає, що через зміни клімату кращі результати дають поля, засіяні пізніше — наприкінці травня. Про одне з квітневих полів він каже: «39 гектарів. Я думаю, що результат буде десь 12-14 центнерів».

За словами голови господарства Олексія Смолякова, ситуацію рятує технологія No-till із мінімальною обробкою ґрунту, яка зберігає вологу. Без неї було б гірше. Водночас господарство зібрало рекордний за десять років урожай пшениці та ячменю — понад 50 центнерів з гектара.

«За рахунок того, що у нас є накопичення вологи навесні, ми можемо. А влітку, коли приходить спека, і не сама, а з повітряною посухою й дуже підступними вітрами — ось тут сонях і потрапляє під велику погодну «роздачу». Він майже гине, ледь-ледь виживає. А все, що ми збираємо рано — наші зернові дозрівають до 20 червня й до 20 липня ми їх вже зібрали — вони якраз встигають», — пояснює він.

Економіка вирощування соняшнику погіршується. Якщо у 2025 році витрати на гектар — від обробки засобами захисту рослин до збирання — становили 14 тисяч гривень, то цьогоріч це вже 19 тисяч. Дизельне пальне коштує близько 100 гривень за літр і продовжує дорожчати.

Водночас закупівельні ціни знизилися: торік восени за тонну насіння соняшнику одразу пропонували 19 тисяч гривень, тепер — 18 тисяч. Смоляков додає, що господарство цьогоріч ще не продало жодної тонни, але сусіди, які вже здавали врожай, мають низький відсоток олійності — 38 відсотків.

«У цьому році ми ще не стикнулись із цим, ми не здали жодної тонни соняху, але сусіди, які здавали: відсоток олійності дуже і дуже низький — 38 відсотків. 18 тисяч платять за 48 відсотків олійності, коли 38 відсотків — це 11, максимум 12 тисяч гривень за одну тонну», — розповідає голова господарства.

Що робити фермерам у такій ситуації? У господарстві вирішили не продавати врожай за низькими цінами. Зважаючи на закупівельні ціни й на зернові — до п'яти тисяч гривень за тонну — зібрану продукцію триматимуть до 2027 року. Склади дозволяють зберігати до 12 тисяч тонн.

Підсумок: для аграріїв Миколаївщини цьогорічні жнива соняшнику — це балансування між погодними ризиками, зростанням витрат і низькими цінами. Частина господарств обирає вичікування: врожай залишають на складах, сподіваючись на кращу цінову ситуацію.