Затонулий підводний човен часів Першої світової виявили джерелом забруднення Північного моря

Німецький підводний човен SM UC-30 затонув у квітні 1917 року, коли повертався на базу й підірвався на британській міні. Разом із судном загинули 27 членів екіпажу, а також залишилися 18 мін і шість торпед. Десятиліттями місце загибелі човна було невідоме — аж до 2016 року, коли його на дні Північного моря знайшов данський дайвер Герт Норманн Андерсен.

Занурюватися в цьому районі цивільним заборонено через ризики, пов'язані із залишками боєприпасів. Попри це геолог Катрін Юль Андресен з Орхуського університету в Данії вирішила дослідити це місце: її цікавило, чи просочуються вибухові речовини із судна та як це позначається на морських мешканцях.

Разом із колегами та за підтримки Королівських військово-морських сил Данії дослідниця зібрала зразки донних відкладень, води й морських організмів на самому човні та на сусідніх ділянках дна. Водолази ВМС також зробили фото- та відеозйомку, щоб оцінити стан судна й те, наскільки оголеними є міни.

«Ми виявили сліди тротилу в морських організмах, донних відкладеннях і товщі води. Забруднення, безперечно, має місце. Питання в тому, наскільки значним є цей ефект і як далеко від місця загибелі судна поширюється вплив на морське середовище», — сказала Андресен.

За її словами, джерело забруднення поки що відносно локалізоване, але ситуація погіршуватиметься в міру руйнування судна й подальшого оголення вибухової речовини в мінах. «Багато з цих хімічних сполук… токсичні й становлять загрозу для морського середовища та його мешканців», — зазначили дослідники.

Щоб оцінити наслідки, вчені провели польовий експеримент: розмістили здорових мідій на трьох затонулих у Північному морі суднах, зокрема на SM UC-30, і залишили їх там щонайменше на 11 тижнів. Дослідники вимірювали концентрацію тротилу та споріднених сполук — 4-ADNT і 2-ADNT, які утворюються внаслідок переробки тротилу бактеріями або хімічних перетворень у морській воді. Саме за цими показниками вдалося визначити, які із затонулих суден становлять найбільшу загрозу.

Хоча на борту всіх трьох суден були боєприпаси, на UC-30 міни безпосередньо контактували з морською водою, що спричинило сильну корозію. Найвищі концентрації тротилу та продуктів його розпаду зафіксували в мідій поблизу цього човна. Там же вчені побачили найвиразніші ознаки окислювального стресу та порушення метаболізму.

«Спостерігаються значні відмінності в активності ферментів, що беруть участь у процесах детоксикації», — заявили дослідники.

Отже, затонулі судна з боєприпасами залишаються джерелом забруднення і потребують подальшого вивчення. Для батьків і студентів це нагадування про те, що наслідки давніх подій можуть проявлятися в довкіллі десятиліттями, а морські дослідження допомагають оцінити реальні ризики й підготувати відповідні рішення.