Чому мозок не чує гучних звуків уві сні: пояснення вчених

Науковці з Лозаннського та Женевського університетів провели експеримент за участю 25 добровольців, щоб зрозуміти, як мозок реагує на звуки під час сну. Вони вимірювали електричну активність мозку за допомогою електроенцефалографії та порівнювали реакцію на зовнішній шум із реакцією на власне серцебиття учасників.

Виявилося, що коли людина переходить від бадьорості до фази швидкого сну (REM), реакція мозку на зовнішні звуки стає слабшою. Найбільше це помітно під час так званого «фазичного» REM-сну, який супроводжується швидкими рухами очей і найяскравішими сновидіннями. Водночас реакція на серцебиття залишається сильною протягом усього сну і навіть посилюється порівняно зі станом бадьорості.

Автори дослідження пояснюють це зміною балансу між екстероцепцією (обробкою зовнішньої інформації) та інтероцепцією (усвідомленням внутрішніх сигналів організму). Тобто люди, які міцно сплять попри гучний шум, не ігнорують звуки, а надають пріоритет інформації зсередини тіла.

Щоб вивчити цей механізм, команда розробила «аудіокардіоіндекс» — показник, який порівнює реакції мозку на звуки та удари серця в різні періоди сну. «Цей показник успішно продемонстрував поступовий перехід від орієнтації на звук під час неспання до абсолютної орієнтації на серцебиття у стані глибокого сну», — зазначають науковці.

Сомнологи також наголошують, що здатність прокидатися без будильника не є особливим талантом, а результатом роботи біологічного годинника. За кілька годин до пробудження організм починає виділяти кортизол, знижує рівень мелатоніну та підвищує температуру тіла, готуючи людину до підйому. Ті, хто легко встає рано, зазвичай мають високий рівень самоорганізації та стабільний графік сну.

Лікарі радять уникати функції відкладеного будильника: кілька додаткових хвилин дрімоти запускають новий цикл сну, різке переривання якого викликає млявість та стрес. Для батьків і студентів це означає, що якість сну та стабільний режим важливіші за спроби «доспати» вранці.