Дельфіни з навичкою використання губок мають особливий епігеном — дослідження

Дослідження, опубліковане в журналі Philosophical Transactions of the Royal Society B, провела команда під керівництвом еволюційного біолога Міхаеля Крюцена з Цюріхського університету. Вчені проаналізували зразки шкіри 96 індо-тихоокеанських дельфінів Tursiops aduncus із затоки Шарк-Бей в Австралії, зібрані протягом понад 20 років. Із них 23 особини регулярно використовували губки, а 73 — ні.

Ця популяція відома тим, що під час полювання дельфіни надягають морські губки на морду, щоб захистити її від абразивного піску та ефективніше досліджувати дно. Навичка передається від матері до дитинчати, хоча губка погіршує ехолокацію, що робить її складною для засвоєння. У тій самій популяції є й інший приклад — використання мушлів для захоплення риби, але цього дельфіни навчаються від інших членів групи.

Науковці вивчили майже 30 тисяч ділянок геному, де відбувається метилювання ДНК — процес, який змінює активність генів, не змінюючи їхньої послідовності. За допомогою моделі машинного навчання вони перевірили, чи можна відрізнити дельфінів за моделями метилювання. Алгоритм розпізнавав тварин із помірною точністю, причому ключову роль відігравала сукупність невеликих змін у 21 ділянці ДНК, а не окремі гени.

Автори наголошують, що результати не доводять причинно-наслідкового зв'язку. Можливо, використання губок змінює спосіб життя, раціон, витрати енергії та соціальні контакти, що впливає на епігеном. Або ж навпаки — наявні епігенетичні особливості роблять дельфінів більш схильними до освоєння такої поведінки.

«Потенційна взаємодія між культурою та епігенетикою мало була досліджена поза людьми. Розуміння цих взаємодій не тільки дасть нове уявлення для поведінкових екологів, але також може пролити світло на еволюцію людини, покриваючи розрив між культурними практиками та їх біологічними основами», — зазначили автори дослідження.

Для батьків і студентів, які цікавляться біологією, це дослідження є прикладом того, як культурні традиції тварин можуть впливати на їхню біологію. Раніше еволюційні біологи показували, що культурні практики здатні впливати на генетику протягом поколінь, а тепер з'явилися докази, що епігенетичні механізми можуть бути ще одним шляхом адаптації до нових стратегій виживання.

Відкриття також розширює уявлення про те, як організми реагують на зміни середовища, і може стати основою для подальших досліджень еволюції людини.