Дослідження в Литві: скільки часу люди витрачають на читання і що це змінює

Дослідження читацьких звичок провели у 2026 році науковці Каунаського технологічного університету (KTU). Професорка факультету соціальних, гуманітарних наук і мистецтв KTU Рамуне Каспере разом із колегами опитала 200 людей різного віку.

Найбільше часу за читанням литовською витрачають респонденти віком 30–49 років — у середньому понад 15 годин на тиждень за всіма дослідженими видами читання. У людей до 29 років цей показник становить близько 9 годин, а у віковій групі 50–59 років — майже 10 годин.

Вікові групи відрізняються і за типами текстів. Люди до 29 років найбільше часу литовською приділяють інтернет-контенту — близько 3 годин на тиждень. У групах 30–39 та 40–49 років значну частку займає електронна пошта: на її читання литовською витрачають приблизно 3,5–4 години на тиждень.

Читання англійською поширене в кількох вікових групах. Респонденти до 29 років витрачають на нього близько 7,5 годин на тиждень, люди 30–39 років — приблизно 8,5 годин, а 40–49 років — майже 8 годин. Молодші респонденти найчастіше читають інтернет-контент, академічні тексти та матеріали англійською. У людей 30–49 років поряд з інтернетом значне місце займає робоча цифрова комунікація.

За словами дослідниці, книжки не зникли з повсякденного читання, однак тепер є лише одним із багатьох типів текстів, які конкурують за час людини. Інтернет-матеріали та електронна пошта належать до найбільших категорій читання майже в усіх вікових групах.

Рамуне Каспере звертає увагу на своєрідну «ілюзію читання»: протягом дня людина може прочитати багато листів, заголовків, дописів, повідомлень та інтернет-текстів і відчувати, що опрацювала значний обсяг інформації. Однак сама кількість прочитаного не показує, скільки людина зрозуміла, запам’ятала або критично оцінила. Водночас дослідниця наголошує, що читання з екрана саме по собі не означає поверхневого сприйняття. Інтернет-текст може бути як коротким дописом у соцмережі, так і науковою статтею чи великим аналітичним матеріалом. Тому важливішими є тип контенту та спосіб його читання.

Соціальні мережі скорочують час, протягом якого текст має привернути увагу користувача. Якщо перші речення не зацікавили, людина може майже без зусиль перейти до наступного матеріалу. Це розвиває здатність швидко оцінювати актуальність інформації та відбирати її. Проблема, на думку Каспере, виникає тоді, коли такий самий темп читання люди переносять на складні тексти, для розуміння яких потрібні тривала увага й терпіння. Короткий контент у соцмережах вона порівнює зі спринтом, а читання книжки або великого аналітичного тексту — з дистанцією на витривалість: обидва формати є читанням, однак тренують різні навички.

Алгоритми також змінюють сам процес вибору текстів. Раніше людина спочатку обирала газету, журнал, книжку чи сайт, а вже там — конкретний матеріал. У соцмережах алгоритм спершу формує набір контенту, а користувач обирає вже серед запропонованого. Тому сучасна читацька грамотність має включати не лише вміння оцінити достовірність тексту, а й розуміння того, чому саме цей матеріал з’явився перед користувачем.

Каспере застерігає від висновку, що короткий цифровий контент сам по собі погіршує здатність читати. За її словами, він формує інший режим уваги — звичку швидко визначати, чи цікавий матеріал, і бути готовим одразу перейти до іншого стимулу.