П'ять котів на острові Меріон: як 40-річна боротьба змінила екосистему

Острів Меріон площею близько 290 квадратних кілометрів лежить в Індійському океані. Для морських птахів це важливе місце розмноження: багато видів гніздяться тут у норах, бо наземних хижаків на острові не було. Мишей туди випадково завезли мисливці на тюленів ще раніше, а в 1949 році для боротьби з гризунами на острів потрапили п'ять домашніх котів.

Коти полювали не лише на мишей. Вони почали знищувати морських птахів, які за тисячоліття без наземних ворогів не виробили механізмів захисту. Уже до 1970-х років кількість здичавілих котів на острові оцінювали приблизно у дві тисячі особин. За оцінками дослідників, вони могли знищувати близько 450 тисяч морських птахів на рік. Один із видів — звичайний нирцевий буревісник — повністю зник на Меріоні до 1965 року.

Прибирати котів з острова почали поступово. У 1977 році туди навмисно завезли вірус котячої панлейкопенії. Він справді скоротив популяцію: приблизно з 3400 котів у 1977 році до 615 у 1982-му. Але повністю проблему це не розв'язало.

У 1986 році стартувала масштабна кампанія з відлову та знищення тварин. Люди роками працювали на острові, застосовуючи полювання, пастки й отруту. Останнього кота спіймали в липні 1991 року, хоча пошуки тривали ще до 1993-го. Остаточний успіх підтвердили лише через дев'ять років, протягом яких жодного кота не помітили. Меріон став найбільшим островом у світі, де вдалося повністю винищити здичавілих котів.

Після цього частина птахів почала повертатися. Зокрема, острів знову заселив звичайний нирцевий буревісник. Представник Mouse-Free Marion Project Антон Вольфаардт назвав це "чудовим" результатом винищення котів.

Утім, повного відновлення екосистеми не сталося. Кількість пташиних нір зросла лише приблизно на 56% порівняно з 1979 роком. Причина — миші, яких і хотіли знищити котами: тепер вони самі поїдають яйця та пташенят морських птахів. Тож на Меріоні вже проводять нову кампанію — цього разу проти мишей.

Історія острова показує, наскільки крихкими бувають ізольовані екосистеми. Рішення, яке в 1949 році здавалося простим способом боротьби зі шкідниками, обернулося екологічною катастрофою, наслідки якої довелося долати десятиліттями. Подібні випадки трапляються і ближче: в Одеській області на узбережжі Чорного моря виявили понад два десятки блакитних крабів — інвазійного виду з атлантичного узбережжя Америки. Науковці попереджають, що агресивність і великі розміри цих крабів можуть витісняти місцеві види та порушувати екологічний баланс, а всеїдність і витривалість до коливань солоності та низького рівня кисню роблять Чорне море сприятливим для їхнього поширення.