Ґрунтові води в Україні міліють: синоптик пояснив причини та наслідки

Криниці та річки в Україні міліють дедалі швидше, і річ не лише в глобальному потеплінні. Очільник Черкаського обласного центру з гідрометеорології Віталій Постригань пояснив, як зміна опадів, потепління та діяльність людини разом впливають на запаси води.
За словами Постриганя, проблема нестачі води дедалі загострюється: верхні шари ґрунту пересихають, а рівень води в річках і криницях відчутно знижується. «Дзеркало води в криницях опускається все нижче», — зазначив він. Розрахунки українських гідрологів свідчать, що маловоддя та обміління посилюватимуться.
Одна з причин — зміна клімату. Баланс опадів між сезонами порушився, побільшало зливових дощів, які випадають на розпечену землю. «Тому більше випаровування і менше зволоження ґрунту», — пояснив синоптик. Місячна норма опадів усе частіше випадає за лічені дні чи години, а потім природа «вимикає кран» на тижні й місяці. Додаються блокуючі антициклони та теплові куполи, які роблять засухи тривалішими й інтенсивнішими.
Глобальне потепління теж триває, причому в Україні середня температура зростає швидше, ніж у середньому по Європі. Через континентальний клімат висушування відчувається гостріше: степова та лісостепова зони поступово зміщуються на північ, а південні регіони переходять у сухі субтропіки за характером клімату й кількістю опадів. За останні 30 років середня температура літа зросла на 1,5°С, зими потеплішали на 1,4°С, а кількість спекотних днів збільшилася практично вдвічі — з 11 до 21.
Гідрометеорологічна служба регулярно вимірює глибину залягання ґрунтових вод. За 60 років чітко простежується тенденція до зниження дзеркала води в криницях. Лише за останнє десятиліття рівні тримаються нижче норми на метеостанції Жашків (на 1 м) та у Звенигородці (на 2 м). «Навіть після років забезпечених опадами ситуація кардинально не покращувалася», — визнав Постригань. Темпи зниження рівня ґрунтових вод прискорилися за останні 30 років спостережень, і це, за його словами, загрозлива тенденція.
Сніжна зима минулого року ситуацію не врятувала. Різкі коливання температури — від відлиг до похолодань — призвели до мерзлого ґрунту з льодовою кіркою на частині площ. Замість насичення ґрунту тало-дощовими водами навесні ці води стікали в понижені форми рельєфу.
Впливає й діяльність людини. «Не лише кліматичний фактор позбавив ґрунт здатність утримувати воду», — наголосив Постригань. На водність річок і низькі рівні ґрунтових вод більш відчутно впливають роботи з руслами річок та інші втручання в екосистему. Болота, заплави й торфовища споконвіку були природними губками та акумуляторами підземних вод, а їхнє осушення дає сьогодні негативні наслідки.
Що з цим робити? На думку Постриганя, окрім спостережень і фіксації очевидних наслідків, уже зараз потрібно переглянути ставлення і саму філософію водокористування. Якщо рухатися нинішньою траєкторією, усе більше територій опинятиметься перед загрозою обмеження водопостачання.
Для батьків і студентів це нагадування про практичні речі: вода — не безмежний ресурс, і ощадне споживання, увага до стану місцевих водойм та криниць, а також участь у громадських обговореннях водокористування стають дедалі актуальнішими. Ситуація змінюється поступово, але вже зараз варто враховувати її в побуті та планах на майбутнє.





