Лише 9% українців вважають себе повністю готовими до зими — дослідження

Повністю готовими до можливих тривалих відключень електроенергії та опалення назвали себе лише 9% опитаних. Ще 37% оцінюють свою підготовку як часткову. А 47,5% визнали, що не готові: 32% це непокоїть, а 15,5% не вважають свою неготовність приводом для занепокоєння. Такі дані дослідження, проведеного 25–31 серпня 2026 року методом онлайн-самозаповнення анкети серед 1200 повнолітніх інтернет-користувачів з усіх регіонів України, крім тимчасово окупованих територій. Заявлена статистична похибка не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%.

Що вже є в домогосподарствах

Найкраще родини забезпечені базовими речами. Теплий одяг, ковдри або спальники мають 91% опитаних, автономне освітлення — 85%, запас питної води на два-три дні — 84%, павербанки — 83%. Запас необхідних ліків є у 75%, а продукти тривалого зберігання — у 63%.

Із обладнанням, яке дає змогу пережити тривалий блекаут автономніше, ситуація гірша. Портативні газові пальники або балони мають 39%, засоби автономного обігріву — 32%, альтернативні джерела зв'язку — 31%. Зарядні станції на кшталт EcoFlow чи Bluetti є лише у 20%, а генератори — у 16%.

Як доходи впливають на підготовку

Зважений індекс, що враховує 12 засобів автономності, показав: 51% домогосподарств мають середній рівень готовності — базові речі є, дорогого обладнання бракує. Високий рівень автономності мають 25,5%, у зоні низької готовності перебувають 22%, а ще 1,5% не мають жодного із зазначених засобів.

Різниця помітна залежно від доходів. Серед родин, де на одного дорослого припадає менш як 10 тисяч гривень на місяць, високий рівень готовності мають лише 18%. У групі з доходом 20–40 тисяч гривень цей показник зростає до 39%, а серед тих, хто отримує понад 40 тисяч гривень на дорослого, — до 45%. Тобто підготуватися до тривалих відключень заважає не лише брак бажання, а й ціна генератора, зарядної станції та автономного опалення.

Що робити родинам

Погляньте, чого бракує саме вашому домогосподарству. Якщо базовий набір — теплий одяг, ліхтарі, вода, павербанки, ліки — уже зібрано, варто подумати про наступний рівень: засоби обігріву, газовий пальник, запас палива, альтернативний зв'язок. Дорогі прилади можна купувати поступово або об'єднуватися із сусідами чи родичами, щоб мати доступ до зарядної станції чи генератора хоч в одному помешканні на кілька квартир. Заздалегідь складіть план для дітей і літніх рідних: де вони будуть, якщо світло зникне надовго, хто їм допоможе.

Що ще показало опитування

Жінки частіше за чоловіків переймаються неготовністю: 36% проти 29%. Найменше занепокоєння серед молоді 18–29 років — лише 22% не готові й через це хвилюються, тоді як 23% молодих людей не готові, але проблеми в цьому не бачать. Найтривожніша група — 45–54 роки: 38% її представників непокояться через власну неготовність.

Помітні й регіональні відмінності. На Півдні та Півночі найбільше тих, хто не готовий і цим переймається — 41% і 38% відповідно. Повністю готовими себе вважають лише 4% жителів Півдня та 3% жителів Сходу. У Києві ситуація інша: 51% оцінюють готовність як часткову, а частка тих, кого непокоїть неготовність, — 26%. На Сході майже третина опитаних (29%) заявила, що не готова, але не переймається — майже вдвічі більше за загальнонаціональний показник 15,5%.

Підготовка відбувається на тлі психологічного виснаження. 67% опитаних кажуть, що після літньої хвилі обстрілів їхній психоемоційний стан погіршився: для 29% стало значно важче морально, ще 38% відчули погіршення, але тримаються. У 30% стан не змінився, лише 3% відчули сплеск рішучості.

Думки про зиму викликають не лише тривогу. Найпоширеніше відчуття — надія, що найгірше вдасться пережити: її назвали 46% опитаних. 42% говорять про злість і бажання, щоб ворог відповів за скоєне. 37% переживають за безпеку близьких, 36% втомилися від постійної напруги, 30% бояться холоду та відключень.

Підсумок

Більшість українських родин входить у зиму з базовим набором, але без дорогого обладнання, яке дає справжню автономність. Найбільш уразливі — домогосподарства з низькими доходами, де готовність значно нижча. Водночас більшість опитаних зберігає надію, що найскладніше вдасться пережити.