Копальні царя Соломона: що насправді знайшли археологи в долині Тімна

Понад сто років історики вважали копальні царя Соломона вигадкою. У Біблії про них не згадується, тож науковці не бачили підстав шукати їх у реальності.

У Старому Завіті йдеться лише про торгові кораблі, які Соломон відправляв до країни Офір по золото, пахощі та слонову кістку. Про рудники чи алмази в Єрусалимі там не сказано нічого.

У 1934 році американський археолог Нельсон Глюк досліджував пустелю Арава між Ізраїлем та Йорданією. Він натрапив на пагорби чорного шлаку й назвав їх «копанями Соломона», щоб привернути увагу преси та отримати фінансування.

Інтерес до цієї версії згас у 1969 році, коли ізраїльський археолог Бено Ротенберг провів ретельні розкопки в долині Тімна. У центрі району він знайшов храм, присвячений єгипетській богині Хатхор, із написами фараонів епохи Нового царства, зокрема Рамзеса II та Сеті I.

Після цього науковці дійшли висновку, що історія про біблійну знахідку була містифікацією. Плавильні печі датувалися XIII–XII століттями до н. е., тобто на понад 200 років раніше за виникнення єврейської монархії. Майже чотири десятиліття спроб пов'язати ці розкопки з ім'ям Соломона могли коштувати археологам професійної репутації.

У 2009 році дослідники з Тель-Авівського університету на чолі з Ерезом Бен-Йосефом повернулися до Тімни. Вони зосередилися на Пагорбі рабів — укріпленому виступі, де знайшли багато органічних решток, добре збережених через екстремальну сухість пустелі.

Радіовуглецевий аналіз насіння, кісток і уламків мотузок змінив картину. Пік виробництва металів припав на середину X століття до н. е. — саме той період, до якого біблійні тексти відносять правління Давида та зведення Храму Соломоном.

Щоправда, ані алмазів, ані золота там не знайшли. Місцевим багатством була мідь — своєрідна «нафта» давнини. На переході до залізного віку вона була критично важливою: без неї не було б бронзи, зброї та дипломатичних зв'язків на Близькому Сході.

Єрусалим часів Давида та Соломона входив до цієї мережі як торговий партнер і політичний союзник. Єврейське царство укладало угоди з вождями едомітян, стягувало мито за прохід караванів і закуповувало очищену мідь для армії та оздоблення храмів.

Що це означає для тих, хто цікавиться історією та біблійними текстами? По-перше, легенда про «діамантові копальні» не підтвердилася — ані алмазів, ані золота в Тімні не виявили. По-друге, розкопки не доводять і не спростовують існування Соломона як історичної особи, а лише показують, що в регіоні справді була розвинена металургія в часи, які традиційно пов'язують із його правлінням. По-третє, для студентів та викладачів це добрий приклад того, як датування та природничі методи змінюють інтерпретації навіть у гуманітарній царині.

Підсумок: копальні царя Соломона — це не золоті шахти з легенд, а мідні промисли в долині Тімна. Їхній вік і масштаб свідчать про складну економіку регіону в X столітті до н. е., а от прямий зв'язок із біблійним царем залишається предметом наукової дискусії.