Обвуглений Везувієм папірус прочитали повністю, не розгортаючи

Йдеться про папірус PHerc. 1667 з Вілли папірусів у Геркуланумі — бібліотеки, яку обвуглило виверження Везувію близько двох тисячоліть тому. У червні 2026 року команда міжнародного проєкту Vesuvius Challenge змогла повністю віртуально розгорнути сувій і прочитати його вміст.

Що саме вдалося побачити

Папірологи розшифрували 22 колонки грецького тексту — це приблизно 1,4 метра папірусу. За попереднім аналізом, твір є філософським трактатом про етику, зокрема про стоїчне вчення: людську природу, імпульси та моральний розвиток.

Vesuvius Challenge започаткували у 2023 році як міжнародний проєкт і конкурс. Його мета — за допомогою цифрових технологій прочитати тексти Геркулануму, які раніше вважалися фактично втраченими. Раніше учасники відновили перше слово й перші абзаци, а тепер дійшли до цілого сувою.

Чому сувої не можна просто розгорнути

Віллу папірусів відкрили ще у XVIII столітті. Папірологиня Неаполітанського університету Федеріко II Федеріка Ніколарді називає її єдиною відомою бібліотекою римської та грецької епох, чия колекція збереглася. Але після виверження сувої перетворилися на крихкий карбонізований матеріал, і будь-яка спроба розгорнути їх фізично загрожувала повним руйнуванням. Тому дослідники шукали спосіб читати текст, не відкриваючи сувій.

Ключову роль відіграв Брент Сілз, керівник Digital Restoration Initiative в Університеті Кентуккі. Цифровою реставрацією рукописів він займався ще з 1990-х, а з 2004 року взявся і за геркуланумські сувої. Ідею використати комп'ютерну томографію підказало знайомство з хірургом, який працював із рентгенівською КТ. Після приблизно 15 років розробок команда Сілза у 2015 році віртуально розгорнула обвуглений сувій з Ен-Геді.

Як це працює технічно

Спершу дослідники сфотографували сувій ззовні, а на основі знімків надрукували нейлонову сітку на 3D-принтері — вона дала змогу безпечно транспортувати артефакт до синхротронної установки для рентгенівської мікротомографії. Папірус складається з рослинних волокон, які утворюють повторюваний трубчастий малюнок, помітний на сканах. Далі команда напівавтоматично відстежувала окремі волокна, щоб зрозуміти, як деформувати ідеальну цифрову модель під реальну форму сувою. Алгоритми виявляли сліди чорнила, але для повного розпізнавання літер потрібен був контекст — тут долучалися папірологи, які аналізували зображення й готували дані для навчання моделей.

Ніколарді згадує, що вперше отримала дані з частини PHerc. 1667 під час різдвяних свят: тоді вже було видно близько 10 колонок тексту, які читалися дуже добре. Згодом надійшли зображення на всю довжину сувою — і стало зрозуміло, що текст є повним.

Конкурс, який змінив підхід

Під час пандемії до Сілза звернувся інвестор із Кремнієвої долини Нат Фрідман і запропонував перетворити пошук способу читання сувоїв на відкритий конкурс. Так у 2023 році з'явився Vesuvius Challenge: замість вузького кола фахівців до проблеми залучили дослідників і програмістів з усього світу. Команді Сілза довелося оприлюднити свої методи та набори даних. У результаті долучилися сотні людей, а частина учасників згодом увійшла до дослідницької команди — серед них технічний керівник проєкту Джорджо Анджелотті та науковець Шон Джонсон. Команда перевіряє результати конкурсантів і постійно вдосконалює інструменти для аналізу фрагментів сувоїв.

Що буде далі

PHerc. 1667 — лише один із сотень сувоїв, що збереглися після виверження, і Віллу папірусів досі не розкопали повністю. Брент Сілз припускає, що дослідники бачили лише невелику частину сувоїв, які могли там перебувати на момент виверження. Якщо в майбутньому знайдуть нові папіруси, це, за його словами, може стати найбільшим відкриттям матеріалів античної класики в історії.

Навіть серед уже доступних зразків є складніші: з сильно стиснутими ділянками, відокремленими частинами, забрудненням брудом та іншими матеріалами. Дослідники не виключають, що частину таких сувоїв прочитати повністю не вдасться, але працювати навіть із невеликими фрагментами планують далі. Для цього потрібні автоматизація процесу, сканування з вищою роздільною здатністю та кращі технології виявлення чорнила.

Підсумок

Для батьків і студентів ця історія — наочний приклад того, як технології повертають те, що здавалося втраченим назавжди: томографія, комп'ютерний зір і відкрита співпраця сотень людей дали змогу прочитати текст, до якого 2000 років не торкалася жодна рука. Сілз наголошує: інформація, ймовірно, досі залишається всередині цих обвуглених сувоїв — потрібні лише правильний спосіб сканування, достатня роздільна здатність і програмне забезпечення, здатне побачити те, що не розгледить людське око.