Марсохід Perseverance знайшов у кратері Єзеро сліди трьох епізодів води

Марсохід NASA Perseverance у вересні 2023 року дістався внутрішньої межі кратера Єзеро — ділянки, відомої як «крайова одиниця». Вона тягнеться вздовж берегової лінії давнього марсіанського озера. Дослідники сподівалися знайти там осадові породи з глини та мулу: саме такі відкладення на Землі добре зберігають сліди мікробного життя. До того ж орбітальні апарати фіксували потужні сигнали карбонатних мінералів, які на нашій планеті утворюються в мілководних середовищах, придатних для життєдіяльності.

Натомість марсохід натрапив на магматичні породи. Такі утворюються глибоко під поверхнею або внаслідок вулканічної активності. У них є мінеральні кристали, які здатні точно фіксувати історію геологічних змін. Аналіз показав сліди контакту з водою щонайменше у трьох окремих випадках, і кожен етап помітно змінював хімічний склад та вигляд каміння.

Головним інструментом дослідження став прилад SuperCam на щоглі апарата. Його лазер б'є на відстань до 6,5 метра, а аналіз спектра утвореної плазми дозволив вивчити понад 185 зразків корінних порід. «Спочатку основна гіпотеза ґрунтувалася на тому, що карбонати утворилися з води озера в кратері Єзеро», — розповіла Кендіс Бедфорд з Університету Пердью (Вест-Лафаєтт), провідна авторка дослідження. За її словами, тепер зрозуміло, що це місце було справжнім перехрестям складних водно-мінеральних систем.

Спускаючись через формацію Margin Unit на висоту близько 265 метрів, апарат виявив грубозернисті кристалічні породи з високим вмістом олівіну. У верхніх шарах слідів контакту з водою не було, а нижче, на умовному дні давнього озера, зерна олівіну виявилися пошкодженими, а проміжки між ними заповнив кремнезем. На Землі взаємодія води з олівіном дає водень — потенційне джерело енергії для мікроорганізмів — а також карбонати й кремнезем, які добре консервують сліди життя.

Команді проєкту вдалося відтворити послідовність подій. Спершу насичені вуглекислим газом ґрунтові води прореагували з олівіном, утворивши карбонатні жили в тріщинах порід. Другим етапом міг бути вплив самого озера, яке раніше заповнювало кратер Єзеро. Фінальною фазою стало утворення мінеральних жил завтовшки близько 25 сантиметрів у східній частині ділянки; вони містять сульфат кальцію та флюорит. Наявність флюориту прямо вказує на циркуляцію гарячої води крізь вулканічні породи на пізніших етапах.

Науковці сподіваються, що ці дані допоможуть переосмислити кліматичну історію Марса та еволюцію потенційного життя на ньому.