Як кити полюють із серцебиттям у 2 удари на хвилину: нове дослідження

Кити — найбільші тварини на Землі, і їхнє серце під час занурення може сповільнюватися до двох ударів на хвилину. Для людини такий ритм означав би втрату свідомості, проте морські ссавці успішно полюють на сотнях метрів глибини. Нове дослідження, проведене під керівництвом Ешлі Блаванс із Морської станції Гопкінса Стенфордського університету, пояснює, як їм це вдається.

Учені зосередилися на гнучкості частоти серцевих скорочень синіх і горбатих китів. Головний виклик для цих тварин — баланс між економією кисню під час занурення та енергією, необхідною для захоплення здобичі. Виявилося, що серцевий ритм китів не є сталим: він різко пришвидшується під час ривків за здобиччю, а між ними поступово сповільнюється.

Для дослідження команда позначила п'ятьох синіх і чотирьох горбатих китів у затоці Монтерей, на островах Ченнел у Каліфорнії та біля західної частини Антарктичного півострова. На тварин прикріпили спеціальні мітки з акселерометром, гіроскопом, магнітометром і ЕКГ, які кріпилися на присосках, коли кити спливали подихати. Мітки залишалися на тваринах від 12 до 36 годин, після чого відкріплювалися й передавали дані через супутник.

Попри складність розміщення датчиків через товстий жировий шар, учені отримали чіткі дані. Одразу після кидка на здобич серцевий ритм синіх китів пришвидшувався до 21,9 удару на хвилину, а горбатих — до 28,2. У стані спокою цей показник становив 18,5 удару на хвилину — значно нижче, ніж у людини (60–100 ударів) і навіть нижче, ніж у слонів (близько 30 ударів).

Для батьків і студентів це дослідження — чудовий приклад того, як сучасні технології допомагають вивчати дику природу без шкоди для тварин. Воно також показує, що навіть найбільші організми на планеті мають дивовижні адаптації, які дозволяють їм виживати в екстремальних умовах. Розуміння цих механізмів може стати основою для подальших досліджень і збереження китів у дикій природі.