Котяча сеча має хімічний «підпис»: 13 жирних кислот допомагають котам розрізняти одне одного

Коти можуть упізнавати запах сечі інших тварин навіть після тривалих перерв. Дослідники з Університету Івате з’ясували, що за це відповідає окрема група сполук — 13 розгалужених жирних кислот, або BFA. Результати опубліковано в Current Biology.

Як перевіряли здатність котів розрізняти запахи

Спершу вчені переконалися, що коти справді розрізняють сечу різних особин. Тваринам кілька разів показували той самий зразок — і з кожним повторенням вони приділяли йому все менше уваги. Щойно зразок замінювали сечею іншого кота, інтерес зростав: тварини нюхали довше.

Така реакція зберігалася навіть після пауз у кілька місяців. На незнайому сечу коти частіше відповідали реакцією Флемена — характерним відкриванням рота під час нюхання. Знайомі запахи викликали слабшу реакцію.

Що саме знайшли в сечі

Після поведінкових експериментів дослідники проаналізували хімічний склад сечі. Вони виявили 13 розгалужених жирних кислот. Співвідношення цих сполук відрізняється у різних котів, але в межах однієї тварини залишається відносно стабільним — навіть у зразках, узятих у різні дні.

Порівняно з багатьма леткими компонентами запаху сечі BFA випаровуються повільніше. У зразках, які зберігали за температури 25 °C, індивідуальні профілі котів залишалися відносно стабільними щонайменше добу.

Дослідники також перевірили, чи реагують коти саме на ці сполуки. У зразках змінили лише фракцію з BFA, залишивши інші ліпіди незмінними, — і тварини знову почали нюхати довше. На думку авторів роботи, це вказує на те, що BFA можуть нести інформацію про індивідуальну ідентичність кота.

Що це означає на практиці

Для власників кількох котів ці дані передусім пояснюють, чому тварини можуть реагувати на запахові мітки одне одного навіть через тривалий час. Різке втручання в ці мітки — наприклад, часте миття поверхонь із сильними засобами — може ускладнювати звичну комунікацію між тваринами.

Якщо у домі кілька котів і виникає напруга, варто давати їм достатньо власного простору та окремі зони для відпочинку, їжі й туалету. Це зменшує потребу з’ясовувати стосунки через запахові сигнали.

Підсумок

Нове дослідження показує, що індивідуальність кота частково «записана» хімічно — у повільно випаровуваних жирних кислотах сечі. Подальше вивчення цих сполук може допомогти краще зрозуміти, як коти спілкуються запахами.