Мовне різноманіття: коли був «золотий вік» і що його знищило

Вчені з'ясували, що близько 1000–3000 років тому людство переживало період найбільшого мовного розмаїття. За їхніми оцінками, тоді у світі існували десятки тисяч різних мов, тоді як сьогодні їх залишилося лише близько 7600.

Дослідники спростували поширену думку, що мови почали зникати лише з європейською колонізацією 500 років тому. Насправді переломний момент настав значно раніше — з виникненням могутніх держав та імперій, таких як Римська імперія. Розширюючись, вони поширювали свої мови та культури, поглинаючи менші спільноти, чиї мови з часом зникали.

Щоб оцінити давнє мовне різноманіття, науковці поєднали етнографічні записи, доісторичні дані про чисельність населення та статистичні моделі. Вони використали інформацію про 171 суспільство мисливців-збирачів і рибалок, а також припущення, що на початку голоцену (близько 12 000 років тому) на Землі жило від 4,4 до 7 мільйонів людей. Це дозволило встановити, що тоді використовувалося від 4500 до 6200 мов. З поширенням землеробства та зростанням населення кількість мов збільшувалася, досягнувши піку у так званий «золотий вік».

Професорка Єльського університету Клер Боуерн підкреслила: «Наша робота демонструє, що ми можемо використовувати мовні закономірності для реконструкції масштабних демографічних подій, що відбувалися упродовж тисячоліть. Ми також показуємо, що ця динаміка була частиною людської історії набагато довше, ніж вважалося раніше».

Дослідники також виявили, що втрата тисяч мов вплинула на ті, якими ми говоримо сьогодні. Сучасні мови пройшли через історичне «вузьке місце»: деякі спільні риси поширилися завдяки успіху популяцій, які їх використовували, а не через їхню природну досконалість.

Для батьків і студентів ці висновки є важливим нагадуванням: мова — це живий організм, що реагує на історичні та політичні зміни. Розуміння цього допомагає цінувати мовне різноманіття та підтримувати зусилля із захисту мов, що зникають. Вчені наголошують, що втрата мов — не неминучий процес, а наслідок конкретних історичних подій, тож її можна сповільнити або навіть зупинити.