На Місяці знайшли найбільший новий кратер: що це означає для майбутніх баз

Кратер із крутими схилами сягає близько 222 метрів у ширину та до 43 метрів у глибину. За оцінками науковців, подія такого масштабу трапляється лише раз на 132 роки. Він утричі перевершує попереднього рекордсмена, який апарат Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) зафіксував приблизно десять років тому.

Усе почалося у травні 2024 року, коли науковець NASA Роберт Вагнер, який працює з LRO, переглядав карту Місяця. Його увагу привернула незвично велика яскрава пляма з темним ореолом — це могло означати, що поверхневий матеріал зазнав сильного удару та переміщення. «Я просто зупинився, кинув усе і почав з'ясовувати, що це за пляма», — розповів Вагнер.

За даними NASA, кратер утворився на східному краю Місяця в період між 11 квітня та 22 травня 2024 року. У поверхню врізався фрагмент комети або астероїда розміром приблизно із шестиповерхову будівлю. Момент падіння не вдалося зафіксувати в реальному часі ні наземним телескопам, ні космічним апаратам: ширококутні знімки LRO залишалися непоміченими в масиві даних аж до серпня 2025 року. Детальніші зображення апарат зробив минулої осені, а на початку цього року відкриття остаточно підтвердили. Кратер назвали на честь покійного Томаса Макґетчіна, колишнього директора Місячного та планетарного інституту в Х'юстоні.

У дослідженні, оприлюдненому в Science Advances, науковці зазначають: «Ця подія є статистично рідкісним явищем, яке фактично можна назвати спостереженням, що трапляється раз у житті». Удар струсонув місячну поверхню на площі понад 100 кілометрів. За словами Марка Робінсона, головного науковця, відповідального за камери LRO, та провідного автора одного з досліджень, пил і уламки гірських порід були викинуті під більшим кутом, ніж очікували дослідники.

В іншій роботі навколо нового кратера виявили холодну ділянку завширшки близько 6,4 кілометра. Охолодження пояснюють тим, що удар розпушує шар уламків порід, пилу та ґрунту навколо кратера: він стає менш щільним і гірше утримує тепло. Масштаб цієї ділянки свідчить, що удари космічних тіл здатні змінювати поверхню Місяця далеко за межами самого кратера.

За численними кратерами, які LRO виявив після запуску у 2009 році, науковці дійшли висновку: верхній шар місячного ґрунту завтовшки близько 2,5 сантиметра повністю перемішується через падіння викинутого під час ударів матеріалу приблизно раз на 80 тисяч років. Це швидше, ніж вважалося раніше. «Всупереч поширеній думці, що припорошені місячним пилом сліди астронавтів місії Apollo залишаться на поверхні назавжди, вони точно зникнуть за цей проміжок часу», — зазначив Робінсон.

Наступним кроком, за його словами, стане розрахунок ризику того, що викинутий під час утворення кратера матеріал може вдарити по запланованій NASA місячній базі.

Що це означає для майбутніх місій

Відкриття зробили напередодні планів NASA зі створення бази для астронавтів на південному полюсі Місяця. Учені вже порушують питання безпеки місячного будівництва. За словами інженерки Нерми Калук, місячне будівництво потребує власного будівельного кодексу, адже земні норми розраховані на іншу гравітацію, ґрунт, повітря та ризики. На Землі норми враховують вітер, пожежі та землетруси, а на Місяці немає ні традицій інспекторів, ні карт ґрунтів.

Підсумок

Новий кратер завширшки 222 метри — найбільший з усіх, що фіксували в Сонячній системі, і нагадування, що Місяць залишається динамічним середовищем. Для майбутніх баз це означає потребу враховувати удари космічних тіл і переміщення ґрунту ще на етапі проєктування.