У Болівії відкрили новий вид котів — перший за понад 100 років

Новий вид диких котів виявили в Болівії — його назвали Leopardus tilcayo, або леопардовий тількайо. Історія почалася з тварини, яку спершу сприймали як звичайного домашнього улюбленця: за рік спільного життя стало зрозуміло, що її поведінка й звички не схожі на поведінку свійського кота. Звіра передали до заповідника Сенда-Верде, і саме там почалося дослідження, яке зрештою привело до наукового відкриття.

Коли тварину вперше побачила дослідниця та засновниця Програми дослідження болівійських котячих Паола Ногалес-Аскаррунс, її увагу привернув вигляд звіра: мініатюрна мордочка, округлі вуха, дуже довгі вуса й плями, схожі на леопардові. Тварина важила трохи більше двох кілограмів, і спочатку її вважали онцилою (тигровим котом) — видом, описаним ще у XVIII столітті.

Зміни почалися з деталі, яку помітили під час укладання польового довідника. Темні плями на хутрі болівійського кота виявилися значно більшими й контрастнішими, ніж у його родичів із сусідньої Бразилії. Це викликало сумніви щодо його справжнього походження.

Щоб розібратися, дослідники провели глибокий геномний аналіз спільно з генетиками з Бразилії та Бельгії. Порівнявши повні геноми десятків особин, вони з'ясували, що загадковий кіт відділився від інших представників роду Leopardus приблизно 1,4 мільйона років тому. За висновками вчених, це велика еволюційна дистанція — порівнянна з різницею між сучасними левами та вимерлими велетенськими печерними хижаками.

Опис нового виду опублікували в журналі Current Biology. Назва Leopardus tilcayo походить від імені, яким цю потайливу істоту здавна називають корінні мешканці лісових схилів Юнгас.

Що це означає для науки

Це перший опис абсолютно нового представника родини котячих із 1923 року, коли наука дізналася про пампасну кішку. Відкриття змінює таксономію південноамериканських дрібних хижаків: те, що століттями вважали єдиним підвидом, виявилося комплексом із щонайменше п'яти окремих видів.

Що з цього випливає

Кожен із цих видів, за висновками дослідників, потребує окремої оцінки чисельності та захисту від вимирання. Тобто йдеться не лише про наукову сенсацію, а й про практичні природоохоронні рішення: якщо раніше популяції вважали одним підвидом, то тепер їх доведеться оцінювати й охороняти окремо.

Підсумок

Відкриття Leopardus tilcayo показує, наскільки важливими бувають уважність до деталей і генетичні дослідження: тварина, яка колись жила як домашній кіт, виявилася представником окремого виду з давньою еволюційною історією. Для фахівців це означає перегляд усталених уявлень про дрібних котячих Південної Америки та нові завдання із захисту цих видів.