Мами-орангутанги влаштовують дітям ігрові зустрічі: що з'ясували вчені

Орангутанги — одні з найменш соціальних людиноподібних мавп. Дорослі самиці зазвичай пересуваються лісом самі з дитинчатами, тому молодняк рідко бачить ровесників. Проте ігри критично важливі для розвитку: під час них тварини відпрацьовують рухові навички, вчаться взаємодіяти та контролювати емоції.

Учені проаналізували 15 років спостережень на станції Туанан у Центральному Калімантані (Індонезія). Дані охопили понад 32 тисячі годин і поведінку 31 дитинчати від 14 самиць. Фіксували маршрути, харчування, соціальні контакти та ігри.

Виявилося, що дитинчата частіше гралися з ровесниками приблизно того ж віку. Самиці ж активніше використовували ділянки, де їхні території перетиналися з чужими, коли їхні малюки були близькі за віком. При цьому соціальні зустрічі мали «ціну»: у такі дні матері долали більші відстані та менше часу приділяли пошуку їжі. Особливо помітно це було, коли дитинчата справді починали гратися.

Цікаво, що самиці змінювали поведінку ще до зустрічі: частіше вирушали далі від звичних місць у бік центральної частини території іншої самиці. Після ігор вони поверталися до звичних маршрутів. Дослідники вважають, що це може свідчити: зустрічі не завжди випадкові, а матері, ймовірно, стежать за іншими орангутангами та створюють можливості для соціалізації.

Водночас науковці наголошують: немає доказів, що тварини планують «побачення» свідомо, як люди. Імовірніше, йдеться про малопомітну форму материнської турботи — не лише годування, захист чи навчання, а й створення умов для спілкування потомства.

Що це означає для розуміння тварин? Якщо така поведінка підтвердиться, вона розширить уявлення про соціальні здібності орангутангів. Подальші дослідження мають з'ясувати, чи дають ігри довгострокові переваги — наприклад, кращу адаптацію в дорослому віці. Також учені помітили: ігри частішали, коли в лісі було багато фруктів, тобто за сприятливіших умов тваринам легше витрачати енергію на соціальну взаємодію.